Ви знаєте, що одним з основних досягнень діяльності каналу «Залізняк» — це втілення мрії про створення проєкту по запису та публікації аудіокниг для військових, що втратили зір на війні. Залізняк аудіокнигиВи чули або читали, що ідея створення цього каналу зародилась під час мого перебування в одній з лікарень, де я лежав після того, як майже втратив зір. Читати я вже не міг, але моя тяга до книг не стала меншою.Весь ринок сучасної української аудіокниги наскрізь просякнутий лівими, деструктивними, якимись хворобливими наративами. Те, що вливають у вуха читачу, реально викликає блювотний рефлекс.Як вийти з ситуації?Що робити?Який план, терміни і кінцевий результат, який я хотів би отримати?Я хочу, аби люди слухали Юнгера, Лондона, Веннера, Донцова, Сціборського та всю плеяду правих письменників, мислителів, філософів та практиків здорової думки у цьому божевільному, прогнилому наскрізь світі.Сам я читати практично не можу, і пошук дикторів, що би розуміли і відчували те, що читають, — це окрема справа. Дівчата працювали як волонтери — їм окрема шана, низький уклін!Я мислив не лише категоріями: «диктор — пропозиція — продукт».Ні, я мислив категоріями: «талант — допомогти йому в розвитку — отримати результат».Так я працюю і в армії теж!Обробляв інформацію в соціальних мережах і натрапив на курс під назвою «Доктор Звук».Мене цікавили курси дикторства для декількох чоловіків, що хотіли допомогти проєкту і мали хороший голос, але не розуміли, як це все працює, і готові були навчатися.Зв’язався, пояснив ситуацію. Мене вислухали, сказали:— Так, ми розуміємо, що ви військовий, але все зайнято. Зверніться в квітні.Чекаю квітня.Бачу, що курс вже стартував, пишу, що ми ж домовлялись про навчання на вищих курсах для майбутніх дикторів( всі діючи військові) що як волонтери зголосилися попрацювати для запису ветеранської військової книги.На що мені відповіли:— Ми, взагалі-то, працюємо з Міністерством оборони, і у нас все розписано, ми записом для когось не займаємось…Після чого на будь-які повідомлення відповідати взагалі перестали.На що я їм написав:-Міністерство оборони проєктами для ветеранів чи військових, що мають важкі поранення очей, взагалі не займається — і до чого тут це????І це не вперше — 9 з 10 подібних ініціатив «рубаються» з порога.Чому?Поясню:Тому що всі ці курси, навчання і подібні заходи спрямовані на заробляння грошей. Крапка. А тут якийсь одноокий, щось пише — мабуть, захоче на халяву… Воно їм треба? Ні!!!Спільні знайомі в мене були, що могли би зробити дзвінок — і про все домовились би. Але коли намагаєшся достукатися «знизу», то довідуєшся про справжнє ставлення до ветеранських ініціатив — без прикрас і фальшивої мішури.Коли буде вільний час та натхнення напишіть їм що відчуває потрібно поїхати …..Відгук сиди 💩