Сьогодні з товаришами обговорили роль українського села як колиски й скарбу ідентичності нашої нації.Боляче мені бачити, як держава систематично знищує українське село.Причина цьому не лише банальне бажання можновладців привласнити й продати землю іноземним компаніям, міжнародним аграрним холдингам та корпораціям, а й відсутність трендовості українського села, як такого .Жити в селі немодно і важко.Я і мої товариші самі захоплюємося сільським життям, але при цьому для життя обираємо велике місто.Серед моїх знайомих ті, хто зробив рішучий крок, обравши сільське життя: 10 з 10 залишилися жити в селі, і вони реально щасливі люди.Хата в моїх батьків: там є камін на дровах, запасу цих самих дров вистачить на років п’ять 🙂. Запас харчів у підвалі + город, садок та всяка свійська живність, яку можна з’їсти, думаю, додає впевненості в завтрашньому дні. Уявімо, що держава створить програму для молоді.Їдеш працювати в село, вчителем, наприклад, чи лікарем?Ось тобі зарплата — 2000 доларів.Молода родина, яка обрала село?Ось тобі новенький будинок під символічний відсоток.Народили і виховуєте дитину в селі ?Компенсація від держави ( наприклад за памперси і дитяче харчування )Якщо побудувати нормальні дороги та забезпечити всю необхідну інфраструктуру для українського села, це допоможе нашій нації сьогодні й врятує українську державність вже завтра.Ваші думки?