27 червня 1938 року начальник відділу ракетних льотних систем московського Ракетного науково-дослідного інституту 31-річний українець Сергій Павлович Корольов був заарештований за сумнозвісною 58-ю статтею як учасник контрреволюційної троцькістської організації, нібито діючої всередині РНДІ, а також за зрив здачі нових зразків озброєння (раніше у «справі РНДІ» були заарештовані Клейменов, Лангемак, Глушко).Корольова під час допитів піддавали тортурам — йому зламали обидві щелепи, вдаривши Сергія Павловича графином по вилиці. Корольов писав: «Слідчі Шестаков і Биков піддали мене фізичним репресіям і знущанням».25 вересня 1938 року Корольова було включено до списку осіб, що підлягали суду Військової колегії Верховного суду СРСР. Головував на засіданні Військової колегії Верховного суду армвоєнюрист Василь Ульріх, «через руки» якого пройшли десятки тисяч репресованих.Відмова на суді від вибитих під тортурами «зізнань», зрозуміло, ні на що не вплинула, але підсудному пощастило. У списку Корольов проходив за першою категорією — їх майже всіх засуджували до розстрілу. Якби це сталося на рік раніше, на цьому для Корольова все й закінчилося б. Але йому пощастило: 27 вересня 1938 року Сергія Корольова було засуджено до 10 років ув’язнення і відправлено на Колиму.Восени 1940 року його перевели до нового місця ув’язнення — московської спецтюрми НКВС, де під керівництвом А. М. Туполєва, також ув’язненого, він брав активну участь у створенні бомбардувальників Пе-2 і Ту-2 та одночасно розробляв проєкти керованої аероторпеди й нового варіанту ракетного перехоплювача. Потрапляння до «шарашки» Туполєва фактично врятувало життя Корольова.У 1942 році Корольова перевели до іншого КБ тюремного типу при Казанському авіазаводі, де велися роботи над ракетними двигунами нових типів з метою їх застосування в авіації. Корольов із властивим йому ентузіазмом віддався цій роботі. Його було звільнено у 1944 році та реабілітовано у квітні 1957 року. Але арешт і перебування в ГУЛАГу назавжди сформували у Корольова песимістичне ставлення до навколишньої дійсності. За спогадами людей, які добре його знали, улюбленим висловом Сергія Павловича була фраза: «Пристрелять без некролога».Зрештою Корольов і загинув передчасно через сталінських катів. Він дуже тяжко хворів і страждав від болю. Останньою спробою врятувати великого Корольова стала операція, яку тоді особисто проводив міністр охорони здоров’я СРСР. Під час операції анестезіолог зіткнувся з непередбаченою обставиною — щоб дати наркоз, потрібно було ввести трубку, а пацієнт не міг широко відкрити рот. З’ясувалося, що зламані під час допитів щелепи неправильно зрослися. Операція 1966 року виявилася невдалою, і під час неї Сергій Павлович помер. У результаті передчасна смерть Корольова у 1966 році стала важким ударом для цілої галузі, а його програма запуску космонавтів на Місяць поступово була згорнута. Не було кому нею займатися. Надалі вся радянська програма освоєння Місяця здійснювалася лише за допомогою безпілотних космічних апаратів.Насправді Корольов як конструктор відбувся багато в чому не завдяки, а всупереч владі СРСР. Радянська влада ледь не знищила його в таборах. Те, що Корольов вижив, — проста випадковість. Якби обставини склалися трохи інакше, не було б жодного польоту Гагаріна. Потрап Корольов до іншого списку або не зустрінь доброго лікаря в таборі — і замість польоту Гагаріна ми мали б безіменну могилу колимського в’язня.Тому, згадуючи, завдяки кому було відбувся перший у світі політ людини в космос — політ Юрія Гагаріна навколоземною орбітою, необхідно усвідомлювати, що це сталося всупереч усім репресіям і терору, які радянська влада здійснювала проти своїх громадян. Ми ніколи не дізнаємося, скільки таких безіменних корольових поховано в братських могилах ГУЛАГу. Ми ніколи не дізнаємося, скільки відкриттів не було зроблено знищеними радянською владою вченими. Ми ніколи не прочитаємо книжок, які не встигли написати розстріляні радянською владою письменники. Але ми маємо це пам’ятати.І вітаю всіх із Днем космонавтики! Саме Корольов зробив усе, щоб цей день з’явився!