(3/3)Власне, Залужний на цьому не зупиняється та згадує, що зараз конфлікт нагадує Другу світову, бо великі з'єднання військ сильно вирішують питання на фронті.Провідної ролі у війні зразка 2023 року, як і за часів Другої світової війни, набувають класичні великомасштабні бойові дії сухопутних військ. Так було саме тоді. І саме тоді це поняття великомасштабних бойових дій сухопутних військ боляче вдарило ще однією проблемою, яка потребувала вирішення, — мобілізацією. 🪖 Нагадаю, що Залужний наполягав на посиленні мобілізації в 2023 році. Наше ж політичне керівництво довго відтягувало це питання та обговорювало (власне, завдяки Залужному це питання пішло в публічну площину). У січні 2024 року головкомом став Сирський, і проводилися "ревізії" з приводу "оптимізації" особового складу — була думка, що в нас по всій Україні є багато підрозділів, які 2 роки не воювали, і зараз ми їх знайдемо та поповнимо бригади на фронті. Не вийшло: було багато відправок спеціалістів у піхоту, а в квітні 2024 року прийняли закон, що знизив призовний вік до 25 років, і те, що називають "бусифікацією", почалося десь навесні 2024 року (у великих масштабах саме). Тобто по суті Залужний мав рацію, і політичне керівництво це визнало своїми діями.💬 Далі Залужний розповідав про нинішнє поле бою, роль піхоти, БПЛА тощо. Я про це й так тут багато пишу, не буду ще надавати цитати. Але Залужний визнає, що росіяни пробують вийти з глухого кута тактикою просочування. Основне: ЗС РФ накидують на позиції ЗСУ купу штурмових груп, на 1 успішний штурм приходяться 8 провальних, але провальні штурми виявляють позиції ЗСУ та дозволяють ворогу атакувати їх у прямому ефірі. Рано чи пізно ЗСУ залишають позиції та фронт рухається на користь РФ. А контратаки ЗСУ відбуваються так само, з такими самими втратами, тому штурмові підрозділи "сточуються" без перспектив. Ну й далі висновок:Отже, підсумовуючи події, що розгортаються лише на полі бою, можна констатувати, що позиційний глухий кут справді є, він має характерні ознаки, проте спостерігається стійка тенденція до виходу з нього саме з боку Росії. 🇷🇺 На думку Залужного, ЗС РФ перемагають. Поки в них є ресурс у вигляді людей, вони будуть засипати ЗСУ ними, аби ті теж вимотувалися та несли втрати. І я вважаю, що це не просто думка, а пряма критика українського керівництва. Як політичного, так і військового. А ось вам уривок із початку статті:Глибоке переосмислення результатів літнього наступу було зумовлено не лише реакцією на спробу перетворити такий важкий елемент війни на реаліті-шоу, де спочатку наші плани дивним чином потрапили до Росії, а потім його перебіг коментували в режимі онлайн різного роду віщуни і пророки, які згодом опинялися під санкціями або у розшуку. 🇺🇦 Чи не здається вам, що слова про "реаліті-шоу" — це прямий укол на адресу Зеленського? Бо хто в Україні найвідоміший шоумен за останні років 25 (без образ, просто факт біографії)? А там поруч і про Бахмут були слова. Фактично, Залужний завуальовано звинувачує Зеленського в тому, що не надав Залужному достатньо ресурсів задля підготовки наступу та "перетворив війну на реаліті-шоу".⏩ Це поки що обережна, але досить очевидна критика. Я думаю, що опис та аналіз проблем — це лише перший покров статті, за яким ховається перший крок у своїй політичній кар'єрі. Нещодавно я казав, що Залужний мав угоду із Зеленським про відсутність критики. Схоже, він акуратно виходить із цієї угоди. Бо не забувайте, що ця стаття не на західну аудиторію написана, не в The Economist опублікована. А в ZN UA, українському опозиційному виданні. Хто там буде її читати? Правильно, українці, які опозиційно налаштовані до Зеленського та планують голосувати за його головного опонента на наступних виборах.Дике поле