Костопільська громада попрощається з Андрієм Богданом У п’ятницю, 13 березня, Костопільська громада віддасть останню шану своєму захиснику Андрію Богдану.Андрій Богдан народився 26 січня 1973 року в Костополі. Навчався у школі №1, закінчив училище й здобув спеціальність слюсаря. Працював на тодішньому Костопільському ДБК, на склозаводі, на інших підприємствах.У 1995 році Андрій одружився, у пари народилося троє дітей.Маючи досвід строкової служби, чоловік у 2014 році пішов в АТО, служив на Донеччині. Після демобілізації повернувся додому, до мирного життя.Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій Богдан перебував у Польщі й вирішив повертатися додому. Пішов у військкомат, та його взяли на службу не одразу. Пізніше отримав повістку, пройшов навчання і поїхав сапером знову на Донеччину.Під час служби мав поранення, лікувався і знову повертався у стрій. На початку 2025 року військовослужбовця перевели на тилову службу, водієм-електриком взводу охорони місцевого відділу ТЦК та СП.10 березня 2026 року Андрій Богдан помер удома від серцевого нападу. У нього залишилися дружина та троє дорослих дітей.13 березня:11:30 — траурний кортеж вирушить від моргу Костопільської багатопрофільної лікарні до рідної домівки (вул.Дорошенка, 29а) для прощання12:30 — літія в домівці13:00 — чин похорону у храмі святих Петра і Павла.Після завершення траурний кортеж пішою ходою вирушить до майдану Т.Г. Шевченка, де відбудеться громадське прощання з військовослужбовцем.Поховають Андрія Богдана на кладовищі «Нове» в Костополі.Вічна пам’ять🕯️
У Костополі попрощалися із двома захисникамиЖителі Костопільщини віддали останню шану захиснику з Костопільської громади Дмитру Кравчуку та захиснику з Малолюбашанської громади Василю Ващуку.▪️Дмитро Кравчук був мобілізований у листопаді 2022 року. Спочатку служив у піхоті, а після проходження навчання у відділенні ударних безпілотних комплексів. Увесь час проходив службу на Лиманському напрямку фронту.16 лютого Дмитро Кравчук загинув унаслідок ураження ворожим БПЛА поблизу Лимана на Донеччині.Після загальноміського прощання із загиблими на майдані Т. Г. Шевченка Дмитра Кравчука відспівали у храмі Олександра Невського та поховали на кладовищі «Нове» у Костополі.▪️Василь Ващук з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Служив стрільцем-зенітником у складі 71-ї окремої єгерської бригади, був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест».20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донецької області воїн зник безвісти. Згодом його загибель було офіційно підтверджено.Після прощання у Костополі жалобний кортеж із тілом Василя Ващука вирушив до села Тихе. Поховання воїна відбудеться 24 лютого в селі Мирне.🕯️ Вічна пам’ять загиблим
Світ, зупинись! Костопіль пам’ятає.Традиційний турнір пам’яті Фаліковського Владислава14–15 лютого у місті Костопіль відбувся традиційний турнір пам’яті Фаліковського Владислава.Ці змагання стали не просто спортивною подією — це були два дні сили, характеру та пам’яті.Турнір проходив у спортивному залі Обласного спортивного ліцею та був поділений на дві частини.14 лютого — рейтинговий турнірПершого дня на килим вийшло близько 100 юних спортсменів (2013–2014, 2015–2016 та 2017–2018 р.н.). Це був 4-й рейтинговий етап сезону 2025–2026, де кожна перемога наближає спортсменів до десятки найкращих у кінці року.СК «Альфа і Омега» показав дуже сильну боротьбу та здобув:🥇 12 перших місць🥈 6 других місць🥉 9 третіх місць15 лютого — командний чемпіонатДругого дня відбувся командний чемпіонат «стінка на стінку», де змагалися 12 команд з різних міст України.Поєдинки були надзвичайно напруженими — доля зустрічей вирішувалася в заключних сутичках, коли рахунок був 4:4, і все залежало від останнього виходу на килим.🏆 Підсумок командного чемпіонату:1 місце — Крюковщина (1 склад)2 місце — Альфа і Омега (Костопіль)3 місце — Лідер (Вінниця)Пам’ять, яку не можна забутиФаліковський Владислав загинув на війні у 21 рік.Він з дитинства мріяв стати військовим, навчався у Національній гвардії та після навчання одразу пішов на передову. Під час бойових дій Владислав врятував одного побратима, винісши його з поля бою, але сам отримав поранення, несумісне з життям, і загинув.ПодякаЗмагання організовувала команда спортивного клубу «Альфа і Омега», і ми щиро дякуємо всім, хто зробив цей турнір можливим.Окрема подяка директору Обласного спортивного ліцею Захожому Сергію Борисовичу, президенту клубу Левчуку Вадиму Олеговичу, а також віце-президентам: Старовойту Олександру , Фіщуку Миколі, Фаліковському Дмитру, Баранову Валерію, Дмитруку Сергію, Дронову Артему.Дякуємо тренерам клубу за підготовку команди — Марачу Віктору Олександровичу та Шульгіну Артему Володимировичу.Також висловлюємо вдячність меценатам і людям, які допомогли в організації турніру: Гречці Тарасу та Ушакову Максиму.Окрема подяка за роботу клубного буфету «Харчова станція чемпіонів», де протягом турніру тренери, судді, батьки та діти могли завжди підкріпитися.Дякуємо всім командам, тренерам, суддям, батькам і всім, хто був частиною цієї події.Дякуємо Збройним силам України за можливість проводити такі змагання, і найголовніше-дякуємо Богові за все.
Костопільська громада зустріне свого захисника Олега ВасильчукаУ суботу, 14 лютого, Костопільська громада віддасть останню шану своєму загиблому захиснику Олегу Васильчуку.Олег Васильчук народився 21 квітня 1969 року в Києві. Потім сім’я переїхала до Костополя. Олег навчався у школі №4 та у школі №5, після закінчення вступив до Рівненського інституту водного господарства та природокористування. Пройшов строкову службу, після армії перевівся на заочне відділення.У 1990 році Олег Васильчук одружився, у сім’ї народилися дві доньки. Чоловік займався підприємницькою діяльністю, працював за кордоном.У 2020 році підписав контракт про проходження військової служби у ЗСУ на посаді молодшого сержанта. Навчався на спеціаліста зв’язку. Командир відділення радіоелектронної боротьби Олег Васильчук, мужньо виконуючи військовий обов’язок, загинув 29 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іллінівка Краматорського району Донецької області.«Він був люблячим чоловіком, турботливим татом, дідусем і нашою опорою. Ми безмежно пишаємося ним і дякуємо за все. Нам дуже боляче, але він назавжди залишиться у наших серцях», — поділилася дружина загиблого Наталія.У воїна залишилися дружина, дві доньки, зять та онука, які його дуже любили й поважали.У суботу, 14 лютого:▪️09:20 — жалобний кортеж заїде в Костопіль і рухатиметься вулицями Рівненська — Нова — Коперника — Сарненська — Львівська.▪️12:00 — літія в рідній домівці (вул. Львівська, 6).▪️12:30 — чин похорону у храмі святих Петра і Павла.Після звершення чину похорону процесія пішою ходою вирушить до майдану Т. Г. Шевченка, де відбудеться загальноміське прощання.Поховають загиблого на кладовищі «Нове» у Костополі.🕯️ Вічна пам’ять воїну.
Костопільська громада зустріне загиблого захисника Андрія ПоліщукаАндрій Поліщук народився і все життя прожив у Костополі. Навчався у школі №1, закінчив місцевий будівельно-технологічний коледж. Працював здебільшого кранівником на Костопільському фанерному заводі.На службу чоловіка мобілізували у лютому 2025 року.Близько місяця проходив підготовку на військовому полігоні, потім кілька тижнів навчався на оператора безпілотних літальних апаратів на Дніпропетровщині. Був зарахований оператором взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів і поїхав на Сумщину.«12 травня був перший бойовий вихід Андрія. Він з побратимами зайшов на позицію, написав, що все добре, але, можливо, зв’язку не буде кілька днів. Мої повідомлення, надіслані через годину, так і не були доставлені. Кілька днів я писала й телефонувала командиру. Він відповів, що мій чоловік вважається зниклим безвісти, начебто був скид з ворожого дрона», - розповіла дружина Андрія Марина Поліщук.Особу зниклого безвісти встановили у січні 2026 за збігом ДНК-профілю. Солдат Андрій Поліщук загинув 12 травня 2025 під час виконання бойового завдання біля села Ободи на Сумщині. У нього залишилися донька, дружина, мама і брат.У понеділок, 26 січня, наш захисник повертається на щиті:16:00 — похоронний кортеж заїде в Костопіль вулицями Рівненська – Нова – Коперника.27 січня:10:30 — літія в домівці ( вул.Коперника, буд. 38)11:00 — чин похорону в храмі Петра і Павла.Після звершення чину похорону піша хода вирушить до майдану Т.Г.Шевченка, де відбудеться загальноміське прощання. Поховають захисника на кладовищі «Нове» в Костополі.🕯️Вічна пам’ять
Костопільська громада зустріне загиблого захисника Романа ЖданюкаУ п’ятницю, 9 січня, загиблий захисник Костопільської громади Роман Жданюк повертається додому на щиті.Роман народився 19 липня 1992 року у селі Золотолин. Навчався у місцевій школі, згодом здобував фах у Клеванському професійному ліцеї. Пізніше Роман Жданюк оселився у Великій Любаші і тут працював. Одружився, у молодого подружжя народилися донька та син.На службу чоловіка призвали у квітні 2025 року. Спочатку проходив підготовку на військовому полігоні, потім у Дніпрі вчився працювати з безпілотними літальними апаратами. Через деякий час підрозділ, в якому служив Роман, перекинули на Сумський напрямок. Там доводилося також підвозити все необхідне на передову. А потім був Запорізький напрямок, де наш захисник прослужив недовго: 25 грудня 2025 року зв’язок з ним урвався.«Чоловік кожного разу повідомляв мені, що їде на завдання і коли з нього повернеться. Востаннє ми розмовляли увечері 24 грудня, Роман казав, що у нього все гаразд і що виходить на завдання. І зник з мережі. Я не мала номерів телефонів його побратимів та командира, тож телефонувала на гарячу лінію підтримки. Мені кожного разу відповідали, що мій чоловік на бойовому завданні і що у нього все гаразд. Я телефонувала не один раз, востаннє – 5 січня, відповідь була та ж сама. А наступного дня мені сповістили, що Роман загинув», - розповіла дружина воїна Ганна Жданюк.25 грудня старший оператор 2 відділення збору та обробки інформації взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї артилерійської розвідки Роман Жданюк загинув в районі Староукраїнки Пологівського району Запорізької області унаслідок удару дрона. У нього залишилися батьки, сестра, дружина та двоє маленьких дітей.9 січня:▪️09:15 — жалобний кортеж заїде в Костопіль і рухатиметься вулицями Рівненська – Руданського▪️09:30 — загальноміське прощання на майдані Т.Г. Шевченка.Після прощання процесія вирушить до домівки, де загиблий мешкав зі своєю сім'єю (село Велика Любаша, вул. Шевченка, 2) ▪️11:40 — траурний кортеж заїде в село Золотолин▪️13:00 — чин похорону у Свято-Дмитріївській церкві.Поховають Романа Жданюка на кладовищі у Золотолині.🕯️Вічна памʼять
Костопільська громада зустріне загиблого воїна Андрія РуснакаКостопільська громада проведе в останню путь молодшого сержанта Андрія Руснака, який у 2022 році повернувся з-за кордону захищати країну. Андрій Руснак народився 12 грудня 1986 року в Чернівцях. Згодом родина переїхала до Костополя, де минули його дитинство і юність. Навчався у Костопільській школі №8, після чого здобув фах кухаря-кондитера у професійному училищі. У цивільному житті працював на будівництві в Україні та за кордоном.У 2005 році Андрій пройшов строкову службу в армії. Після цього він створив родину і разом із дружиною Юлією виховував єдиного сина Олександра. А вже у 2014 році став на захист України, брав участь в АТО на Луганщині.«Він дуже любив будівництво і мав “золоті руки”, тому удома все робив сам. Коли почалося повномасштабне вторгнення у 2022, він працював у Польщі, а ми приїхали до нього, проте залишатися осторонь він не зміг. Казав: “Я не можу сидіти, мої хлопці воюють”. Ми намагалися його зупинити, але він наважився піти», — розповідає дружина Юлія.11 січня 2024 року Андрій Руснак добровільно приєднався до лав Збройних сил України. Служив у 150-й бригаді, згодом у 40-й бригаді морської піхоти берегової оборони, був головним сержантом 1 взводу берегової оборони 1 батальйону третьої роти, мав звання молодшого сержанта.«Він завжди був відповідальним і сильним, казав: “Якщо не я, то хто?”. Він хотів захистити нашого сина і робив усе для родини. Добрий, щирий, завжди готовий допомогти, ніколи не відмовляв. Для нашого сина він був справжньою опорою й прикладом», — згадує дружина.29 грудня 2025 року Андрій Руснак загинув під час виконання бойового завдання в Херсонській області.У загиблого воїна залишилися мама, дружина, син та сестра.8 січня Костопільська громада зустріне загиблого захисника Андрія Руснака:08:30 — урочистий вʼїзд вулицями Рівненська – Нова – Коперника – Бурова – Складова – Хмизопільська.12:30 — літія в домівці (вул.Хмизопільська,17.)13:00 — чин похорону у храмі Петра і Павла.По завершенню піша хода вирушить до майдану Т.Г.Шевченка, де відбудеться загальноміське прощання.Поховають Андрія Руснака на кладовищі мікрорайону Хмизи у Костополі.🕯️ Вічна пам’ять
Костопільська громада зустріне померлого воїна Сергія СівукаСергій Сівук народився 21 липня 1969 року в місті Костопіль. Навчався у місцевих школах №2 та №5. З дитинства любив грати на гітарі, відвідував музичну школу. У 1987 році Сергій пройшов строкову військову службу в інженерних військах. Потому працював на будівельником в Україні та за кордоном. На момент повномасштабного вторгнення працював на Костопільському склозаводі.У березні 2024 року Сергій Сівук був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у складі інженерних військ 49-ої бригади. 3 січня 2026 року Сергій Сівук помер під час проходження служби у Кам’янці-Подільському.Вдома на нього чекали син, сестра та онук.«Він був дуже добродушний, багато уваги приділяв синові та онукові, фактично жив ними. Любив здоровий спосіб життя, завжди намагався допомогти іншим і мав багато друзів. Востаннє ми бачилися на Різдво. Тоді ще довго сиділи й спілкувалися», — розповідає сестра Сергія Тетяна.Рідні згадують Сергія як добру, чуйну та відповідальну людину, яка завжди дбала про близьких.«Тато був дуже активним у громадському й політичному житті. Ще у 2004 році він брав участь у Помаранчевій революції, долучався до діяльності партії “Наша Україна”. Він щиро прагнув розвивати Україну їздив по селах, організовував заходи й екскурсії, допомагав людям відновлювати історичну пам’ять, краще пізнавати українську історію та національну ідентичність. Усе це він передав і мені. Він був суворим, але водночас дуже люблячим батьком. Саме він навчив мене писати перші твори й мислити свідомо», — каже син Сергія Назар.7 січня Костопільська громада зустріне Сергія Сівука: 13:50 — урочистий вʼїзд похоронного кортежу вулицями Степанська – Бурова – Складова – Скляна.14:00 — прощання біля рідної домівки ( вул. Скляна,2)14:30 — чин похорону у храмі Петра і Павла.По завершенню піша хода вирушить до майдану Т.Г.Шевченка, де відбудеться загальноміське прощання. Поховають захисника на кладовищі «Нове»🕯️ Вічна пам’ять.
Костопільська громада зустріне свого захисника Олександра ЄсиповаУ середу, 24 грудня, Костопільська громада прощатиметься зі своїм захисником, старшим матросом Олександром Єсиповим.Олександр народився 14 лютого 1972 року в місті Бердянськ Запорізької області. Закінчив місцеву школу, працював на шахті на Донеччині, але згодом повернувся в рідне місто. У 1997 році одружився, і сім’я відтоді стало для нього найважливішим.Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Олександр прагнув захищати кордони України. Він подбав про безпеку своєї родини: перевіз дружину і доньку у Костопіль, а 20 жовтня 2023 року приєднався до лав ЗСУ.«Він служив водієм 5-го відділення бронетранспортерів танкової роти. Завжди надійний та готовий виконати будь-яке завдання, Саша завжди був добрим і турботливим, любив життя та людей. Кожен день він проживав з усмішкою, допомагав тим, хто цього потребував. Мріяв повернутися додому, піти на риболовлю з онуком, побувати на весіллі молодшої доньки. Його останнє бажання — щоб його поховали без урочистостей», – розповідає дружина воїна Олена.
У Олександра залишилися дружина, дві доньки та онук.24 грудня:О 10:00 на кладовищі «Нове» відбудеться траурне прощання.🕯️Світла памʼять
Костопільська громада зустріне свого захисника Юрія ШевцоваУ неділю, 7 грудня, Костопільська громада попрощається зі своїм захисником Юрієм Щевцовим.Юрій Шевцов народився 16 вересня 1974 року в Жалині. Навчався у місцевій школі, закінчив Костопільське профтехучилище (нинішній будівельно-технологічний коледж). Усе життя мешкав у селі Космачів, тут створив сім’ю, народилися син та донька. Працював на фанерному заводі в Костополі, на склозаводі, потім – на нижньому складі Костопільського лісового господарства.Юрія Шевцова призвали на службу у травні 2025 року. Пройшов півторамісячне навчання на Черкащині і був зарахований оператором відділення поштового зв’язку відділу фельд’єгерсько-поштового зв’язку. Перебуваючи у відпустці, 4 грудня помер від серцевого нападу.7 грудня Костопільська громада попрощається із воїном:▫️11:30 — літія в домівці у селі Космачів. Після молитви траурна процесія вирушить до Костополя.▫️12:30 — загальноміське прощання на майдані Т. Г. Шевченка.По завершенні церемонії процесія повертається до села Космачів.▫️14:00 — чин похорону в місцевому храмі села Космачів.Поховання Юрія Шевцова відбудеться на кладовищі в його рідному селі.🕯️ Вічна пам’ять.
TGLIST.COM.UA
