Аварійне приводнення - перший пріоритет - зберегти керованість до контакту з водою, вибрати ділянку з мінімальною хвилею і без перешкод, знизити швидкість і вертикальну швидкість до рекомендованих у тренінгах. Пілот оголошує ditching(аварійне приводнення), екіпаж фіксує пасажирів, дає інструкцію по позиції для удару і забороняє надувати жилети всередині кабіни — це стандарт HUET/NAVEDTRA, бо надутий жилет може заблокувати вихід. ALSE (Аварійне льотне рятувальне обладнання) і EBS (Система аварійного дихання)— Перед приводненням екіпаж перевіряє рятувальні жилети, EBS‑системи і надувні плоти; у разі часткового затоплення, EBS дає час на евакуацію, але не рятує від неправильних дій при виході з кабіни. Після контакту з водою — двигуни глушать за процедурою overwater ops, щоб уникнути додаткових травм від гвинтів; одночасно екіпаж контролює крен і положення машини, щоб не допустити перекидання, бо переворот значно знижує шанси на виживання і ускладнює евакуацію. Евакуація: аварійні виходи, збір групи поруч із плавзасобом. Порядок важливіший за швидкість, бо хаос і паніка в холодній воді вбивають швидше за травми від падіння; інструктовані дії екіпажу зменшують втрати і дають шанс SAR‑командам знайти групу цілісною. Тактика екіпажу H‑60 у бойових умовах включає план на випадок пошкодження несучих елементів: якщо керованість втрачається — пріоритет на вибір місця приводнення і підготовку екіпажу до удару; якщо є шанс контролю — роблять power‑on ditching(приводнення з працюючими двигунами) за процедурою TM, інакше — power‑off (приводнення з вимкненими двигунами)з акцентом на мінімізацію вертикальної швидкості і стабілізацію курсу. Після евакуації екіпаж рахує людей, подає сигнали маячками/радіо, утримує групу разом і готує інформацію для SAR: координати, стан поранених, наявність палива чи пожежі. Час до прибуття рятувальників — головний фактор виживання; підготовленість екіпажу і правильне застосування ALSE зменшують ризики гіпотермії та дезорієнтації.