Привіт, друзі.

Пам’ятаєте, я якось запитував вашої думки про те, чи варто записувати вірші голосом – у вигляді аудіофайлів? Тоді ви сказали: так, варто.

Ну от, власне, я до цієї справи й приступив. Уже є кілька записаних текстів - пілотних, так би мовити.

Одразу скажу, який формат я для себе обрав: просто голос. Без музичного супроводу, без відео, без звукових ефектів і додаткового фону.

Сам запис, звісно, проходить певну технічну обробку: я очищаю його від зайвих шумів, трохи працюю з голосом в аудіоредакторі й додаю зовсім легку реверберацію – лише для того, щоб створити відчуття, ніби вірш читається не в кімнаті, а в невеликій залі. Причому ефект настільки мінімальний, що на одних аудіопристроях його буде чути, а на інших – майже ні.

Готові записи я викладаю на Spotify. QR-код нижче веде на мій проєкт «Василь Мулік. Вірші».

Почав я з текстів, написаних уже після виходу збірки «Базальт». Але якщо комусь із вас хочеться почути у моєму виконанні якийсь конкретний вірш – у тому числі зі старіших – просто напишіть. Якщо у вас є улюблені, я їх запишу й також викладу на Spotify. Поступово я буду додавати нові тексти – у хронології їх написання або ті, які ви захочете почути.

Тож переходьте за оцим красівим QR-кодом (чи за посиланням у третьому коменті, ага). Підписуйтеся, слухайте, коментуйте, критикуйте, висловлюйте побажання.

І взагалі – читайте вірші, пишіть вірші, слухайте вірші, кохайтеся та докладайте зусиль до дерусифікації планети Земля.