В загиблої техніки - теж є свій рай -
Механічних солдатів Вальгалла.
Тут кожен з них вдосталь усього має -
Чого б тільки не забажали.
Тут в "механів" - не засмальцьовані руки
І крила - біліші від снігу.
Тут повна відсутність мін та пилюки,
Нема - ні болота, ні криги.
Тут рівний асфальт, що навіть не снився
Топ-менеджерам з "Onur".
Тут кожен із них - навік відродився
Після земних тортур.
Ось танк (під Ізюмом у травні згорів) -
Сп'янілий від дизель-нектару,
Чисті борти в камуфляжі новім -
Броньоване втілення кари.
Старенький Мі-вісім (лютий, ПЗРК) -
Такий, ніби тільки з заводу -
Заправка - "по вінця", повний БК
Та завжди "проста" погода.
"Двадцятьчетвірка" та піксельний "грач"
Веселі ведуть балачки.
Ангел-борттехнік - правильний, бач -
Сварить їх за матюки.
Вантажний "течик", японець L-200,
"Камази", "Урали", "бехи" -
Всі вони ТУТ - на своєму місці,
Всі вони ТАМ - померли.
Всім їм тут добре... Та тільки ось -
Всі вони хочуть вниз -
В пекло боїв, у спеку й мороз,
Де смерть та ракетний свист,
Туди, де метал розриває снаряд,
Де кулі деруть фюзеляжі...
Всі вони хочуть туди, назад -
Назад до своїх екіпажів.
І серед грізних сталевих бійців,
Що хижо стволами шкіряться, -
Яскравою плямою полум'янів
Дитячий візочок з Вінниці.
Маленький, рожевий, майже новий.
У нього є приятель - танчик.
Дитячий візочок не хоче в бій -
Йому б - на дитячий майданчик -
Де сміх дітлахів і тепло сердець,
Де мами й бабусі-квочки...
Він рай заслужив - адже він боєць -
Рожевий. Дитячий. Візочок.

24.07.2022

#мулікпише
#базальт