І ось вона тут - викроковує впевнено поряд -Ніби велика кішка з вогкого тропічного лісу -Посміхається злегка, дихає та говорить -І протинає твої обладунки, і плавить твоє залізо. Ти не втримав щитів, і горять твої запобіжники -Цих очей раптом став добровільним заручником. Ненав'язливо, легко, десь навіть - ніжно так - А вона ж підібрала до тебе - паролі, і коди, і ключики. Кожен погляд - як постріл. І ти - в перехресті прицілуЦих бездонних зіниць. Зупиняються солодко миті. Все, не сіпайся, зайчик - дарма тільки витратиш сили -Ти в полоні грайливих та лагідних кігтів. І оте - скам'яніле в тобі, сотні разів перелатане -Міддю, кевларом, іржавими грубими скобами -Серпокрильцем тріпоче - щасливе, смішне і налякане -Ніби Фенікс - обтрушує залишки сірого попелу. Переплетення вулиць, вечірнє місто навколо -Для тебе - пастка, для неї - відьомське лігво. Власноруч розриваєш мальоване крейдою коло -Щоб якомога ближче бачити її білі ікла. І рогатий бешкетник - спеціаліст з поганих порад -Всівся на ліве плече і нашіптує наполегливо:"Не опирайся своїм інстинктам - хапай її, брате! Нападай! Атакуй! Не жалій свої спалені нерви! Вона вся - наче полум'я, лава - невпинна, розпечена,Це на неї розвернуті стрілки твого Веґвізира. Біля тебе - хижачка. Первісна і небезпечна. Отже й ти - не тримай, відпускай свого звіра!"І, можливо, правий - цей надокучливий демон -Він був поруч з тобою в пригодах та авантюрах,На тісних від металу стежинах лютневого небаВін зберіг від дірок твою ніжну драконячу шкуру. Тож дослухайся, хлопче, напевно і зараз до нього -Нароби вже дурниць - теплих, щемких та неспішних. Тут і зараз - вас двоє - і більше немає нікого... Та й вона ж, таки, відьма - за визначенням - не безгрішна. Але ви йдете далі. І прогулянку час вже завершити. І ти відвезеш її - знову. І знову вона говоритиме. І волосся її - пітьми обважніле мереживо -Буде пекти ароматом, ламаючи кардіо-ритми. І зривається щось у тобі - крихке, кришталеве. І секунди пливуть тектонічними сивими плитами. І чергове прощання - таке нескінченно-миттєве. І ти знову один - знову згадуєш слово "горіти". Потім - траса нічна. Кава - в якості анестетика. Із туману назустріч проростатимуть фар метастази. Від невагомих уривків-лез її пряної енергетикиЗбивається дихання, ти млієш і трошки казишся. І маленький демон якось так безнадійно закурить,На плечі зручно всядеться, помовчить і скаже:"Ну як й же ти, брате, який же ти все-таки дурень..."Точно. Дурень - що знов не наважився.16.03.2023#мулікпише#базальт