Я люблю цих трьох - хоча і дивні вони -Не відчувають запахів й ходять на задніх лапах... Двоє - дивних великих, один - дивний малий. Хай і дивні, зате - мої. І я буду їх захищати. У мене є миска - і у неї тричі на деньВелика дивна насипає хрусткі смаколики. Великий дивний - щоранку кудись іде,Щовечора повертається - іноді трохи втомлений. А дивний малий - із ним найвеселіше. Він пахне, чомусь, молоком і солодким печивом. Він мені дозволяє спати в своєму ліжку. Ми граємось - з ранку - і до самого вечора. Ці троє дивних разом живуть у будинку,Поруч - маленький садок і дорога з калюжами. У садку є ящірки, їжаки та невловимі білки... Ще приходить сусідський кіт (впіймаю - точно придушу!)Аж раптом сьогодні - їжак знахабнів остаточно -Прийшов до моєї миски - й хрумтить моє. Ще й сопе задоволено... Що ж, як ти хочеш -Зараз я тобі продемонструю - хто тут хазяїном є! Загнав його в кут паркану - негідного крадія -А він не хоче битися чесно - згорнувся кулею голок. Я до крові сколов собі ніс і лапи - та все ніякНе можу його дістати - цю хитру колючу потвору... Аж тут - спалах у небі нічному... І грім... Наче ж зовсім не пахне дощем? Що за диво? А потім позаду мене - туди, де стояв мій дім -Щось впало - огорнуте полум'ям й димом... Гарячим ударом вибиває з легень повітря... Жаром - у очі... Щось болем впивається в бік... Ще раз. І ще. І ще... Злі та пекучі вістряРвуть мої ребра та легко збивають з ніг... Падаю. Підіймаюся. Боляче. Верещу... На місці будинку - чадно горить та димиться... А де ж мої троє дивних? Біжу та кричу:Скоріше! Виходьте! Та де ж ви?! Ну, відгукніться! Потім - сталеві коробки - зі спалахами та виттям... Багато двоногих дивних - ні, не моїх - інших -Бігають, заливать водою, щось тягнуть, кричать... Відійду вбік. Ляжу. Боляче ворушитись... Аж тут - цей запах - молока і солодкого печива! Мій дивний малий - він тут, він десь поруч! Біжу стрімголов... І нехай - з боку рясно тече -Я біжу - і мені вже майже не боляче! Зубами та кігтями - місиво грунту та каменю -Рвати та дерти. Я чую маленьке серце -Воно - налякане та невпинне - на мене чекає,Воно мене кличе, воно пташиною б'ється... Рию. Немає болю... Та й сил - вже майже немає... Мій дивний малий - вже близько - я впевнений. Ще трохи. Ще трохи. Не можу. Не можу. Падаю.... Запах молока і солодкого печива... Темрява... Рожевий світанок уперто встає понад згарищем. Рятувальник до лікаря - стомлено, гірко та важко:"Шахед"... Добре, малого дістали - живого ще... Пес показав. Поранений, рив - там і здох, бідолашний..."Літо виштовхує сонце в бездонну небесну гладь - Промені по руїнах - сотнями жовтих лез... Поруч із тим, що було їхнім домом, лежатьДва чорних мішки. І мертвий скривавлений пес... Напевно, найвище мірило вірності та любові -Віддавати усе, що маєш - заради життя своїх,Без сумнівів, без вагань - жертвувати собою... Та навчитися цьому, нажаль, можна тільки у псів.12.08.2024#мулікпише