КМВА (Київська міська військова адміністрація)

Сьогодні після розмови з Президентом Трампом ще додатково скоординували позиції з європейськими лідерами. Позиції очевидні. Треба досягти реального миру, який буде тривалим, а не стане ще однією паузою між російськими вторгненнями. Треба якнайшвидше припинити вбивства, припинити вогонь як на полі бою, так і в небі та проти нашої портової інфраструктури. Треба звільнити всіх українських полонених військових і цивільних та повернути викрадених Росією дітей. Тисячі наших людей досі утримуються в неволі, їх усіх треба повернути додому. Треба зберігати тиск на Росію, поки тривають агресія та окупація. В розмові з Президентом Трампом я сказав про те, що має бути посилення санкцій, якщо не буде тристоронньої зустрічі або якщо Росія ухилятиметься від чесного закінчення війни. Санкції – це дієвий інструмент. Треба надійно й довгостроково гарантувати безпеку за участі як Європи, так і Сполучених Штатів. Усі питання, які важливі для України, мають обговорюватись за участі України, і жодне питання, зокрема територіальні, не вирішуються без України. Дякую партнерам, які допомагають. Сьогодні є важлива заява європейських лідерів, яка зміцнює нашу позицію. Працюємо далі всі разом: європейці, американці, всі у світі, хто хоче миру й спокою в міжнародних відносинах.

Студенти допомагають Києву фіксувати проблеми доступності громадських просторів міста.Раніше експерт із безбар’єрності Євгеній Свєт провів тренінги на базі Київської школи економіки для волонтерів з-поміж студентської молоді міста. Завдяки цьому ми отримали можливість долучити до оцінки локацій столиці небайдужу молодь та розширити обізнаність в проблемах безбарʼєрності.Нині зафіксовані найбільш проблемні точки по маршруту безбарʼєрності між ключовими локаціями: Головний військовий госпіталь — Центральний залізничний вокзал — Майдан Незалежності. Проведений аудит дозволив зафіксувати чинний стан речей.Деякі з локацій, з якими працювали студенти — на фото.Київська міська військова адміністрація прагне донести до жителів та гостей міста, що ми маємо плекати середовище, де кожна людина може жити, працювати, пересуватись і взаємодіяти без барʼєрів. Зацікавленість та бажання допомогти починається з усвідомлення наявних проблем, з того, що ми помічаємо та розрізняємо їх.Окремо відзначимо участь молоді в проєктах змін. Це ще один приклад стійкості, яку українське суспільство демонструє в умовах війни. Стійкості завдяки єдності та залученості.👉Більше про культуру безбарʼєрності та важливість просторів, доступних для кожного та кожної – за посиланням: https://bf.in.ua/.

Обговорили з секретарем РНБО України Рустемом Умєровим та керівником Офісу Андрієм Єрмаком переговорний трек, а саме виконання домовленостей зустрічей з російською стороною в Стамбулі та підготовку нової зустрічі.Серед ключових питань – продовження обмінів військовополоненими. Є домовленість про обмін 1200 людей, триває робота над списками. Секретар РНБО доповів про комунікацію з російським представником. Працюємо також, щоб розблокувати повернення наших цивільних, з’ясовуємо дані по кожному прізвищу.Андрій Єрмак доповів про взаємодію з ключовими партнерами, які допомагають нашій дипломатії, зокрема контакти з американською стороною, та про зусилля для повернення дітей, які були викрадені й вивезені в Росію.Обговорили з Рустемом Умєровим наступні засідання Ставки та тематику доповідей на Ставці. Зокрема, будуть розглянуті питання підготовки енергетики та всієї нашої критичної інфраструктури до опалювального сезону, також розвиток української ППО й наші далекобійні удари по російській логістиці.Триває аудит виконання рішень РНБО та Ставки. На жаль, деякі рішення не реалізовані. Це буде виправлено невідкладно.

Була доповідь міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка. У Києві тривають аварійно-відновлювальні роботи на місцях, які постраждали від учорашньої атаки. Всі пошуково-рятувальні роботи завершені. На жаль, станом на зараз відомо про 31 загиблого, серед них п’ятеро дітей. Наймолодшій дитині було всього два роки. Мої співчуття рідним і близьким загиблих. Поранено 159 людей, 16 із них – діти. Усі зараз отримують необхідну медичну допомогу. Дякую рятувальникам, поліцейським, лікарям, медсестрам, комунальникам – усім, хто зараз допомагає людям. Це дуже важливо.Знову такий підлий удар Росії показує, що необхідні додатковий тиск на Москву та санкції. Як би не заперечували в Кремлі їхню дієвість, вони працюють і мають бути сильнішими – бити по всьому, що дозволяє продовжувати такі удари. І дуже важливо, щоб світ про них не мовчав. Я дякую всім, хто підтримав наших людей. Ми цінуємо те, що Президент Трамп, лідери Європи, інші наші партнери чітко бачать, що відбувається, і засуджують Росію. Лише в липні росіяни застосували проти України понад 5100 керованих авіаційних бомб, більш ніж 3800 «шахедів», майже 260 ракет різних типів, із них 128 – це балістика. Зупинити це можна тільки разом: Америка, Європа, інші глобальні суб’єкти. Кожна наша взаємодія важлива. Кожен день важливий. Дякую всім, хто допомагає Україні.

Мав за честь зустрітись з військовослужбовцями різних підрозділів та передати автомобілі та важливе спорядження для фронту. Своїми силами, з залученням благодійних організацій, відповідального бізнесу. Без залучення бюджетних коштів. Це вже не вперше, але сьогодні хочу вам розповісти. Далі поясню навіщо.Для підрозділів 112 окремої бригади ТрО, розвідникам, азовцям передали FPV-дрони, РЕБ, «Вампіри» та автівки.Це - лише краплина в загальній потребі нашого війська. Я часто спілкуюсь з хлопцями і дівчатами, що боронять нас на фронті. Знаю потреби, проблеми, запити. Знаю, що мусимо допомагати інтенсивніше. І саме тому я публічно показав нашу останню зустріч, яка була б не можливою без участі благодійного фонду «Ґерць», подяка вам.В допомозі війську ми опираємось якраз на участь благодійників, волонтерів, бізнесу. Принагідно запрошую до співпраці. Під час зустрічі з воїнами подякував за їхню щоденну надважку та надважливу роботу. Робитимемо все аби наші військові могли працювати якомога ефективніше.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва Розвідник Андрій Стаднік загинув 4 березня 2022 року під час оборони Запорізької області. Біля міста Оріхів отримав смертельні поранення під час артилерійського обстрілу. Захиснику було 37 років.Андрій народився і жив у столиці. Закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури. Працював бригадиром-покрівельником. З 2014 року воював на Донбасі. У перший день повномасштабної війни чоловік вивіз родину на Закарпаття. А сам приєднався до 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади та вирушив на війну. Служив у розвідці.«У мирні часи ти надихав всіх навколо прагнути жити з позитивом. Там, де ти, завжди були жарти і сміх... А на війні ти чітко віддавав накази і беріг кожного свого бійця, приймаючі всі ризики на себе! Ти був впевненим та безстрашним!», - сказала дружина захисника Юлія.«Усі 14 років, які ми прожили разом, Андрій мріяв про наше гніздечко. Вже був проєкт будинку. Навесні 2022 року ми мали заливати фундамент. Але… війна забрала в мене найцінніше. Проте його мрію їй ніколи не знищити! У нього буде будинок! Буде. Не знаю коли і за які кошти, але я обов'язково втілю в життя його мрію», – додала вона. Сержант Стаднік посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Поховали Героя на Берковецькому кладовищі у Києві.В Андрія залишилися дружина та дві донечки: Аліса та Софія.Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва Лейтенант Кирило Сергієнко, позивний Малиш, загинув від ворожого снаряду 8 січня 2023 року на заводі «Артемсіль» в місті Соледар Донецької області. Офіцер три місяці не дожив до свого 40-річчя.Кирило народився в Києві. Отримав юридичну освіту. Тривалий час працював гідом до Чорнобильської зони відчуження, а перед війною був консультантом в магазині туристичного спорядження. Любив активний відпочинок, але понад усе – свою сім’ю.На початку повномасштабного вторгнення розвозив гуманітарну допомогу мешканцям звільнених від окупантів сіл біля периметра Чорнобильської зони. На фронт пішов добровольцем. Боронив Бучу, Гостомель, Ірпінь у складі полку «Азов». Потім приєднався до 46-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у наступі на Херсон, а на початку січня 2023-го потрапив до Соледара. Був заступником командира з мінометного підрозділу.Приїжджав у відпустку лише раз – на день народження доньки. Мріяв займатися волонтерством та відвезти сім’ю на відпочинок до українського Криму.«Кирило врятував побратима від мін. У нього були всі ноги пошкоджені, він зараз не ходить. Відправив на медбригаду, а сам засів у засідці. Він був дуже виснажений. Мінус 20, сильний мороз, троє діб не спали, чергували. Вікон не було, снаряди летіли, була м’ясорубка. Працювали в 20 метрах від окупантів. Були дуже жорстокі бої. 8 січня в приміщення, де він ховався, прилетів снаряд. Миттєва смерть. В руках зі зброєю героїчно загинув», – розповіла дружина Героя. Героя поховали на Алеї Слави Лісового кладовища в Києві.У захисника залишилися дружина Яніна та донька Софія. Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва Солдат Максим Фещук загинув 2 листопада 2023 року поблизу села Андріївка в Бахмутському районі Донеччини. Дорогою з бойового завдання захисники потрапили під ворожий обстріл. Чоловік разом із побратимами виніс з-під ударів поранених. Проте, коли повернулися за загиблим, протитанкова керована ракета обірвала ще одне життя самого Максима. Воїнові був 41 рік. Максим народився в місті Києві. Там закінчив школу та технікум електронних приладів. У 2003 році разом із батьками переїхав до міста Миргород на Полтавщині. Максим опанував професію кухаря-кондитера в місцевому професійно-технічному училищі №44. Працював у санаторії імені Миколи Гоголя. Згодом чоловік вирішив перекваліфікуватися: здобув освіту в Київському медичному коледжі та став медбратом у столичній клініці.«Він був хорошим другом, вмів дружити, можна було на нього покластися. Коли траплялася ситуація, в якій ми сумнівалися, то Максим завжди обирав чинити по совісті та честі», – сказав друг Євген. Коли почалося повномасштабне вторгнення, у клініці активно допомагали пораненим: транспортували та надавали першу медичну допомогу. Максим не зміг залишитись осторонь, тому 24 вересня 2022 року став на захист своєї країни.  «Максимко був турботливим сином з самого дитинства. Куди б не глянуло моє око в будинку – це Максим привіз, це Максим подарував, це Максим купив. Коли я дізналась що син пішов добровольцем в ЗСУ, я запитала: «Для чого ти це зробив? У тебе ж хвора спина»  (у нього було п’ять гриж в зоні попереку). Він відповів мені: «А ти б хотіла, щоб вони завтра були тут?». Більше до цього питання ми не поверталися.Ми спілкувались з ним кожного дня, коли він не знаходився на нулі. «Привіт мамуль, Як ти?». Лише він називав мене мамулею. Я вислуховувала його, давала підтримку, іноді він мені давав слушні поради. Він ніколи не скаржився, не вихвалявся. Поводитися рівно та спокійно. Тяжко переживав втрату друзів. Молила Бога за нього», – розповіла мати захисника Валентина.Максим воював у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Обіймав посаду старшого стрільця-оператора. «Він був одним із найсміливіших побратимів. Завжди носив з собою багато медикаментів, щоб допомогти товаришам. Йшов на найстрашніші завдання і проявляв себе дуже мужньо. До всього підходив з розумом і робив свою роботу якнайефективніше. Завжди намагався бути життєрадісним. Смерть Максима дуже великий удар по нашому підрозділу. Ми втратили справжнього героя, дуже сильного бійця і дуже гарну людину», – розповів побратим Олександр. «Він був з тих, хто попри труднощі не піддавався паніці. Завжди залишався спокійним і рішучим, готовим виконати будь-яке завдання. На початку літа нас знову відправили на штурм. І трапилася біда, ми втратили друзів. Максим, наскільки я пам’ятаю, дістав контузію, і слух в нього трохи постраждав. Але, як і раніше, він не став жалітися. Він продовжував виконувати задачі попри біль. Це була його суть: залишатися сильним. Але смерть друзів, втрата тих, хто поруч з тобою, неминуче змінює людину. Максим був тим, хто не залишав, не здавався і навіть після всього продовжував стояти», – додав побратим Сашко. Посмертно Максима Фещука нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Також йому надали звання «Почесний громадянин Миргородської громади». Захисника поховали на місцевому кладовищі на Дранках у місті Миргород.  У Максима залишилися мати, брат, син і донька.Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Триває прийом заявок на участь у грантовій програмі «Чек на доступність», яка допоможе малому бізнесу зробити свій простір безбар’єрним.🔹 Що це означає?ПУМБ компенсує до 50% витрат (максимум 250 000 грн) на облаштування вхідної групи або вбиральні — або обох, якщо зміни не потребують капітального втручання.Команда Big City Lab допомагає з дослідженням простору, архітектурними рішеннями й реалізацією.Київська міська військова адміністрація запрошує долучитись до проєкту бізнеси, що розташовані в рамках маршруту безбар’єрності. 🔹 Хто може податись?Малі бізнеси, готові до співфінансування та впровадження змін. Пріоритет — для ветеранського бізнесу та бізнесів ВПО.📍Важливо: участь відкрита лише для тих, хто не працює на тимчасово окупованих територіях або в 50-км зоні довкола них.📅 Дедлайн подачі — 24 липня.👉 Деталі та заявка: https://bcl.com.ua/blog-posts/zrobiti-mali-biznesi-bezbar-iernimi-pumb-razom-z-big-city-lab-zapuskayut-programu-chek-na-dostupnist🟡 Безбар’єрність — не про додаткову опцію, це про базову гідність для кожного. І Україна, в якій щодня збільшується кількість ветеранів та маломобільних людей, має ставати комфортною та доступною. Запрошуємо київські бізнеси долучатися!

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва 47-річний солдат Артем Філіппов на псевдо Тьомич поліг 25 лютого 2024 року поблизу села Бердичі в Покровському районі Донеччини. Він загинув під час штурму і танкового обстрілу, не відступивши з позиції.Артем народився і жив у Києві. Закінчив Українську інженерно-педагогічну академію у Харкові та опанував фах інженера-педагога. У мирному житті був підприємцем у рекламній сфері. Любив подорожувати, проводити час з родиною, обожнював гуляти лісом і збирати гриби.Під час повномасштабної війни чоловік взяв до рук зброю та став на захист рідної країни. Воював у лавах 26-го окремого стрілецького батальйону Збройних Сил України. Обіймав посаду оператора взводу протитанкових керованих ракет.«Був люблячим чоловіком і батьком, надзвичайно доброю та щедрою людиною, вірним і надійним другом. Людиною, яка завжди думала про інших. Він врятував не одне життя», – розповіла його дружина Ірина.Поховали Артема на Алеї слави Героїв на Берковецькому кладовищі в столиці.Посмертно його нагородили відзнакою «За оборону Києва та Київської області».У захисника залишилися дружина та дві доньки.Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.