«Якби я могла працювати більше, я б працювала». Саме так сказала українка в інтерв’ю для Irish Independent. І ця фраза, здається, дуже точно описує стан тисяч українських сімей в Ірландії сьогодні.Вона живе тут із родиною після вимушеного переміщення від війни в Україні. Як і багато інших, вони починали життя з нуля: нова країна, нова мова, постійний страх і невідомість. Вона хоче бути незалежною, хоче працювати, забезпечувати дітей і не просити допомоги. Але реальність набагато складніша.Через дітей, нестачу житла, високі ціни на оренду та складність знайти стабільну роботу багато українських сімей досі залишаються залежними від державної підтримки. І тепер, коли уряд Ірландії почав поступово згортати програму державного проживання та виплати для хостів, люди просто не знають, що буде далі.Ця жінка говорить не про «пільги». Вона говорить про страх залишитися без даху над головою в країні, де навіть працюючим людям часто неможливо знайти житло.І це важливо розуміти: більшість українців тут не сидять і не чекають допомоги. Люди працюють, вчать англійську, платять податки, відкривають бізнеси, інтегруються. Але війна не закінчилась. Українські міста досі під обстрілами. Багато сімей просто не мають куди повернутися.Так, правила змінюються. Так, Ірландія має свої проблеми та житлову кризу. Але за всіма політичними рішеннями є живі люди. Мами. Діти. Родини, які втратили дім не через власний вибір.Історія цієї українки, це не лише про одну сім’ю. Це про тисячі людей, які зараз живуть між двома страхами: війною вдома і невідомістю тут.🔗Стаття:https://www.independent.ie/irish-news/if-i-could-work-more-i-would-ukrainian-family-shares-fears-over-withdrawal-of-state-support/a/150939592.html