Приходько Дмитро Олексійович«Шум»01.01.2004 – 05.12.2025Народився 1 січня 2004 року в місті Селидове, Донецької області, на Донбасі – маленькому шахтарському містечку на сході України, де важкою працею здобувають «чорне золото» - вугілля. Саме там формувався його характер: твердий, витривалий і справедливий.У 2007 році пішов до дитячого садка, а у 2010 році розпочав навчання в 1 класі Селидівської загальноосвітньої школи №6. Там навчався до 2015 року, після чого продовжив освіту в загальноосвітній школі №1, де здобув неповну середню освіту, закінчивши 9 класів. Після школи пішов працювати на ЦОФ «Селидівська».З раннього дитинства Дмитро був жвавим, енергійним і спортивним хлопцем. Займався різними видами спорту, але найбільше його серцю була близька вільна боротьба. Неодноразово виборював перші місця на змаганнях, демонструючи силу, витримку та справжній бійцівський характер.У 19 років Дмитро не побоявся взяти до рук зброю і стати на захист своєї держави. Доброволець, боєць 12-ї бригади НГУ «Азов». Став на захист своєї країни, свого Донбасу.Він був мужнім воїном, надійним побратимом, людиною честі. До останнього подиху залишався вірним присязі та Україні.Ніхто не міг подумати, що доля буде такою гіркою – він загине саме там, на рідній Донеччині, неподалік від свого дому. 5 грудня 2025 року загинув, виконуючи бойове завдання.Йому було лише 21. Він не дожив 27 днів до свого 22-річчя.Дмитро народився з сильним серцем і світлою душею. Він любив життя, своїх близьких і свою Україну. Його усмішка зігрівала навіть у найтемніші дні. Він мріяв про мир, про майбутнє, про щасливе життя.Він віддав своє життя заради України, заради нас, щоб ми жили. Він завжди йшов уперед – і до останнього залишався сильним.#НазвждиВстрою