Диво польової хірургії XIX століття: як рядовий Келлі обдурив смерть і 90% летальності.

На фотографії 1860-х років — рядовий 56-го Пенсильванського піхотного полку Джеймс Едвард Келлі поруч зі своїм незвичним протезом. У часи Громадянської війни в США ця людина стала живою медичною легендою.

Навесні 1863 року під час бою біля річки Раппаганнок важка свинцева куля вщент розтрощила йому ліве стегно. Польовий хірург не мав вибору — довелося робити повну ампутацію ноги в кульшовому суглобі. В епоху без антибіотиків, крапельниць і нормальної стерильності така операція означала майже 90% імовірності смерті від больового шоку або зараження крові.

Але для Келлі випробування тільки починалися. Одразу після операції його захопили в полон конфедерати. Місяць у жахливих умовах військової в'язниці в Річмонді довів його до крайнього виснаження: боєць схуд до критичних 30 кілограмів.

Попри всі закони медицини того часу, організм вистояв. Після обміну полоненими рана повністю загоїлася.

Келлі демобілізували наприкінці 1863 року, виготовили для нього високий шарнірний протез, і він зміг самостійно пересуватися.
Він прожив повноцінне життя у рідній Пенсильванії й помер восени 1913 року у віці 78 років — через пів століття після поранення, яке мало стати для нього фатальним.

Історія на фото