А 107 років тому справи в Української держави були куди сумніші:1 лютого 1919 року — розрив з Директорією отамана Никифора Григор’єва, командувача фронтом проти окупаційних військ Антанти на Херсонщині, Запоріжжі та в Таврії. Швидкий перехід загонів Григор’єва на бік червоних.4 лютого 1919 р. — російська радянська Червона армія увійшла до Єлисаветграда.5 лютого 1919 року — вступ російських радянських військ у Київ. Більшовицька армія вдруге захопила місто. Директорія ще 2 лютого переїхала до Вінниці.Початок лютого 1919 р. — експедиційні війська держав Антанти, зайнявши Херсон і Миколаїв, просунулися до лінії Тирасполь—Бірзула—Вознесенськ—Новий Буг—Олешки—Берислав.Переговори в м. Бірзула (Херсонська губернія) між делегацією УНР (генерал О. Греков, С. Остапенко, І. Мазепа) та представниками французького командування (полковник Анрі Фрейденберг). Вимоги української сторони: визнання суверенітету УНР державами Антанти, військова допомога у війні проти РСФСР, повноцінна участь у Паризькій мирній конференції; вимоги французького командування: переформатування Директорії УНР (усунення С. Петлюри та В. Винниченка) і формування поміркованого уряду, контроль Франції над банками та залізницями УНР, звільнення заарештованих проросійських міністрів П. Скоропадського та діячів РПЦ (митрополита Антонія та єпископа Євлогія). Сторони згоди не дійшли.14/15 лютого 1919 року — антиурядове повстання більшовицького підпілля та частини гарнізону УНР в Проскурові (Хмельницький), жорстко придушене з переходом в погром, 16 лютого – заколот проти Директорії в Жмеринці, 17 лютого – бунт у 2-му полку Січових стрільців в Шепетівці.19 лютого 1919 року — Корпус Січових стрільців знявся з фронту та відійшов у район Шепетівки та Старокостянтинова на відпочинок та переформування.Кінець лютого 1919 р. — розпочався генеральний наступ Українського фронту Червоної армії проти сил УНР: з півночі на Здолбунів, з півдня — на Вапнярку, в центральному секторі — на лінію Козятин—Бердичів—Вінниця—Жмеринка.