Зараз багато пишуть про Укрпошту. Про ребрендинг під час війни, про недолугу рекламу з педофільським присмаком до дня закоханих.Однак особисто я пролітаю повз усі ці реклами, ребрендинги й іншу мішуру з іншого приводу.Пролітаю, бо моє «рідне» відділення в Києві, до якого я приписаний за індексом, виглядає як чорна совкова діра, що поглинає буття.Тут усі повільні. Пошук посилок — безсистемний, або за системою «Галя, а куди оце могли покласти?». Одне, а то й два віконця з п’яти ніколи не працюють. Завжди стоїть табличка «зверніться до іншого консультанта», до якої хочеться дописати: «а краще — йдіть звідси і не заважайте працювати».Люди здебільшого непривітні, з виразом обличчя «я тут роботу роблю, а ви прийшли». І що особливо неприємно — старші заражають цим ставленням до відвідувачів і до життя взагалі молодших.Обдерте, величезне приміщення. Дві стійки з печивом — зате жодного стільця, який був би корисним старшим людям, що приходять сюди за звичкою оплатити комуналку чи отримати пенсію.Я допускаю, що є відділення, де ситуація краща — у нас усе залежить від персоналій. Але так само допускаю, що є й значно гірші.У нашому видавництві були «пригоди» з посилками, які з вини пошти поїхали не туди. І змінити вже нічого не можна, бо «така процедура», «хай спочатку доїдуть, потім дзвоніть на гарячу лінію».Одним словом, як на мене, Укрпошта — це не сервіс у принципі.Як ти бантики на лисину не прибивай — коси не виростуть.Скільки лого не малюй — до сраки чорний шнур.Фундамент прогнив, тож зміною вивіски не врятуєш.Хіба що друк марок і досі на рівні. Та й ті марки скоро будуть до одного місця, якщо не буде на що і кому їх клеїти.Наразі все ще тримається на звичці частини людей і на тому, що Нова пошта не дісталася кожного села — у неї інші пріоритети. Але вона дістанеться. Не за місяць — то за рік.І тоді можна буде провести черговий ребрендинг.Пропоную жовтий круг і в ньому білий хрестик.Як на могильці.Руслан Горовий.