У мене було багато вчителів на війні. У кожному бойовому зіткненні з’являвся новий учитель. Я інтуїтивно знаходив його серед групи військових і переймав його досвід безпосередньо в моменті — на полі бою. Але були й «стовпи» — люди, які заклали в мені базові принципи виживання за умови виконання поставлених завдань. Серед них був заступник командира роти снайперів із позивним Шатун. Якось після базових навчань зі снайпінгу в зимку далекого 2015 року я мав «проставитися» перед своїм учителем, за передачу досвіду. Ми вдвох пішли до місцевого напівресторану в Кропивницькому, і я "накрив поляну". Вечір був дружній: ми підбивали підсумки навчань, Шатун розповідав цікаві історії зі свого бойового досвіду. За сусіднім столом сиділа компанія з п’яти чоловіків — пили горілку, виголошували короткі тости й усім своїм виглядом нагадували «колег по цеху», які прийшли розвіятися та відпочити після служби. У якийсь момент нашої розмови Шатун раптово зупинився, повернувся у бік тієї компанії й голосно виправив промовця тосту за сусіднім столом, який саме вигукнув:— За ПОБЄДУ!!!— Взагалі-то в нас п’ють за ПЕРЕМОГУ! — спокійно, але чітко відрізав Шатун. Тиша. За сусіднім столом — багрові обличчя. Щось випили, щось жують. Починають закипати. Шатун спокійно питає мене:— Ти ж розумієш, що зараз буде бійка? Що будеш робити? Я відповідаю:— Буду битися з тобою разом.— Мда-а-а… Хєрово я тебе вчив. Ти ж розумієш, що їх п’ятеро і нам п*зда?— Так. І що тоді робити?— Треба вибачитися.— У сенсі вибачитися!?! Я реально офігів від такого варіанту розвитку подій.— Дивись, — продовжує Шатун, спокійно. — Треба вибачитися, розрахуватися, поставити їм пляшку, якщо треба, і вийти чекати їх на вулицю. Вони накидаються більше і вийдуть курити. Тоді я забираю отого самого здорового й гонористого — він мені вже не подобається. А ти — кого встигнеш. Вклепали із заду — і одразу тікаємо. Головне ніякої бійки. Я сиджу, а в голові в цей момент відбувається повна дефрагментація жорсткого диска мозку. Шатун бачить, що я заліп, і кліпаю очима. І тут він сказав головну догму, яка згодом зіграла вирішальну роль у моєму виживанні в бойових умовах:— Запам’ятай: спецпризначенець ніколи не вступає в прямий контакт. Прийшов, нашкодив і втік - основний принцип. Завжди тримай безпечну дистанцію. Зміг сьогодні вклепати - добре, не зміг, наступного разу спробуєш. Саме головне, ніякої лобової дії. Бо тебе вб'ють. З того моменту, по можливості так і живу. Завдяки пораді одного зі своїх учителів. Потиснув руку, з повагою, Ваш Янгол. Денис Янгол.