***Не раз мені здається,що я прожив тисячу років. Заглядаючи в криницю свого життя,я не бачу маленького дзеркальця води,так далеко воно від моїх очей. Та коли я, закривши очі, хочу згадати,що найглибше запало в душу мою,-бачу твій образ, моя дівчинко,моя любове тиха. Навіть моє дитинство погасне в пам’яті,навіть стежка, якою я бігав до школи, заросте,навіть сам я зникну за перелазом життя,але ти, моя дівчинко,моя тиха любове, житимеш у моїх словахвічно.* * *Обніми мене руками,Пригорни мене крильми,Вкрий цілунками-листками,У свій сон мене візьми. Спи спокійно до світання,Не тривожся, не будись,Щоб тривало в сні кохання,Мов на явині колись. І вчини, щоб з того мління,Замлівання, сновиття,Маревіння, сновидіння,Не вернувсь я до життя.***Моя любове, ти як Бог, –Я вже не вірю, що ти є. У безлічі земних тривогЗгубилося ім’я твоє. Та я належу ще тобі,Хоч сам від себе це таю,Хоч не в молитві, а в клятьбіЯ силу згадую твою. Жорстоко в правоті своїйНевірство не суди моє. З’явись, благослови, зігрій,Якщо ти є, якщо ти є!