.Чи погубить поляків їхнє замилуваннясвоїми історичними міфами..?.На цій львівській світлині 1928 року ви бачите наслідки польського погрому української мистецької виставки а Академічному Домі, яка була присвячена десятим роковинам Визвольних Змагань..Тоді, польські бойовики сплюндрували у Львові приміщення Богословської Академії греко-католицької Церкви, а українців, які зібралися перед Святоюрським собором на захист своєї культури, польські жандарми на конях тоді жорстоко побили і розігнали. До цього ще такий факт: біля вище згаданого Академічного Дому поляки тоді ж жорстоко побили нашого славного поета Ігоря Антонича тільки за те, що він - із почуття солідарності із дівчатами-єврейками - не сів за парту, які інші студенти, а стояв з ними під стіною, щоби хоч в такий спосіб їх підтримати (бо поляки забороняли євреям як нацменшині, сидіти, коли в приміщенні знаходився поляк)..А, в ці дні, що зараз - поляки чують лише самі себе. Українці в їхньому (польському) світосприйнятті, це - унтерменшини. Саме так колись ставилися німці до самих поляків. І, на оті українські заклинання, що ми (українці) теж є європейцями, поляки лише хитро мружать очі. В даному випадку вони у чомусь і праві, бо жодна європейська нація, яка сама себе поважає, не дала б нікому права так знущатися над своєю історією, як це мовчки і покірно дозволяють українці робити отим полякам..Але, за великим рахунком нам має бути абсолютно (м'яко кажучи) байдуже, що про нас думають теперішні поляки. Бо для нас зараз найголовніше втримати, а невдовзі й розбудувати нашу Україну в її теперішніх границях..Натомість, кожен з нас мусить пам'ятати, що поляк лише зовні нагадує європейця. А, якщо його трохи пошкробати, то проступає його скрита усередині ментальність по відношенню до України, яка така сама як у росіян, тобто: "їхні землі - наші землі"....Яким буде майбутнє сусідньої Польщі, мені звісно, як то кажуть, по-барабану. Але, як історик я бачу, що все йде до третього (і, на цей раз, мабуть остаточного) розподілу Польщі. Благо, що та Німеччина в останні тижні повстає як той Фенікс із попелу і вертає до своєї колишньої величі і військової могутності..Як видно, ніяка історія тих поляків не годна нічому навчити: ні розподіл Польщі 1772 року, після якого вона взагалі перестала існувати як держава, ні криваве її (Польщі) стирання з карти світу у вересні 1939 року....Ну, що ж, почекаємо... Не ми почали цю "війну", яка зачиналась як ніби-то "...геноцид, вчинений ОУН і УПА"....Микола Бандрівський.