«Уночі проти 15 березня польські відділи, які перейшли кордон коло Торуня у кількості коло 250 вояків, січовики відбили... На цьому відтинку операціями керує командант Січі у Торуні четар Дубик разом із районовим командантом Фігурою» - згадував очільник Національної оборони Карпатської України Сергії Єфремов.19 березня 1939 року, Степан Фігура разом із своїм начштабу інженером Павлом Лушненком, уродженцем Конотопу, «зголосились добровільно [мадярській] жандармерії і були заарештовані». Їм та іншим січовикам окупанти ставили в обвинувачення, що «вони хотіли підняти озброїне повстання проти мадярів, що свідками доказано». В ніч на 22 березня 1939 року п’яні мадярські вояки забрали Степана Фігуру і активіста Якова Завальницького (народився без лівої руки), а також двох січовиків-галичан. У в’язничній келії в Воловому, звідки забрали Фіґуру, «знайшли під солом'яником криваву сорочку, в якій були цілі жмути спеченої, згущеної крови». Сорочку винесли селяни на волю і опісля було ідентифіковано, що вона належала Фіґурі... На четвертому кілометрі від Волового до Хусту січовиків стратили. «Ув'язненим руки були пов'язані, ледве тримались на ногах [під час конвою], ледве лізли, їх прикладами стало підштовхували… відвели їх за приселок Поточина у ліс "Тісну", зійшли з дороги у правий бік над Ріку і на одній полянці, напроти звора "Козяй", дорізали їх». Лише на третій день окупанти вирішили поховати убитих на тій же галявині, зігнавши місцевих селян. «Люди з великим жахом сконстатували, що одному з трупів (здається д-рові Фіґурі; з рота вибрали золоті зуби ще за жива багнетом. Це тому знали, що крови, яка стікала з уст, було повно». Сьогодні – в урочищі Тішня – на місці вбивства мадярськими окупантами беззбройних січовиків встановлено пам’ятний хрест, куди часто приносять квіти місцеві мешканці та гості Закарпаття.Юрій Юзич