Взагалі я обожнюю коли люди не зі сфери триндять про культурку. Нардеп від «Слуги народу» Марʼян Заблоцький написав пост, в якому підтримує призупинку американських грантів. Бо, каже, що ж це робится, людоньки? На зйомки кіно виділили стіки грошів, шо можна було «Аватар 3» зняти! А де «Аватар»? Нема. То і нема чого виділяти гроші, якщо сидим мов дурні без «Аватару».Тут мені згадалася розмова з одним нашим продюсером, який твердив, що навіть якщо в Україні знімуть «Аватар 3», то він провалиться у прокаті. Бо ринок маленький - бюджет не відібʼється. Це було в контексті розмови на тему «Чому наші стрічки такі провальні». Заробити може хіба досить дешевий фільм. А дорогий - нє. До чого це я? В кожній справі треба знати контекст. Якби пан депутат його знав (а також розумівся бодай трохи на культурці та мав стратегічне мислення), він би розумів, що не можна ось так взяти і зняти «Аватара 3». Для цього потрібні навіть не гроші, а найперше тяглість індустрії. Простіть мене за такі слова. А ще - Джеймс Кемерон. Який перед тим зняв би «Аватар 2». А перед тим - «Аватар». А перед тим - «Титанік». А перед тим - «Термінатор». А перед тим - «Чужих». А перед тим - «Рембо». А перед тим - іншого «Термінатора». А перед тим - всяке про піранʼїв. І до 30 років - усілякі малобюджетні фільми, тренувався. Робив він це у, ще раз перепрошую, потужній кіноіндустрії, яка нараховувала десятиліття досвіду і тяглого процесу. А не так, шо ось вам в країні три кінофабрики, побавтеся трохи, а потім ми вам прикрутимо все. Тому подякуймо, що у нас є те поетичне кіно, яке нині телевізійники так люблять постібати. Мовляв, хуйня якась. Як і цей ваш артхаус непонятний.Наша кіноіндустрія сяк-так почала розвиватися нехай 15 років тому. І то які успіхи. І комерційне кіно є, і авторське, чудова документалістика, прекрасні актори та акторки, виявляється, є. І навіть українською добре грають. І перемог скільки на престижних світових майданчиках. Між іншим, останні три роки наш міжнародний кіноімідж переважно тримається на іноземних грошах. І перший Оскар, і, дасть бог, другий. Кіно і загалом культура - це тривалий процес, який, як правильно написала Marina Stepanska, формується колективно. Ми всі разом його творимо. Всі разом і довго. Бо так звана «мʼяка сила» - це те, що кристалізується довго, впливає довго, але і тримає теж довго. Бо це навчання, вироблення наративів, міфів, чогось спільного, традицій, помилок, провалів, успіхів. А пан нардеп каже, що нафіга це нам програмка Дантеса «Будинок культури» на ютубі? Хай вона і популярна. Навіщо українцям показувати цікаві місця у їхній країні? Нашо того Гамлета показувати? Тільки ото харківські будинки обмальовує різною фігнею.Хоча, якщо Гамлета назвати «українським Бенксі», то для нардепа він тоді покатить? Питання лише одне, чого у нас з 2020 року така халепа з Держкіно? А що сталося? Як і з іншими культурними інституціями. Що там УКФ? Що там культурна дипломатія? Що там культурна стратегія? Хочеться тут іншого Гамлета процитувати, але ви і самі здогадаєтесяНа фотці - кадр з фільму «Штольня». 2006 рік. До року 2017 люди масово казали: «Українське кіно? Воно є? Я крім «Штольні» нічого не бачив»Лєна Чиченіна.