Ситуація на фронтіЩе не так давно, як ви мабуть вже не памʼятаєте, противник просувався майже на всіх напрямках. Іноді навіть окуповуючи села одне за одним. Після падіння Авдіївки ворог пройшов великий коридор, де майже не було наших сил. Він окупував Очеретине та Новогродівку в лічені дні, де йому майже не давали опору. Хочу зазначити, що ці населені пункти розміром з Часів Яр, який стоїть вже роками. Трохи пізніше рф почала просуватися на запорізькому напрямку та, нажаль, взяла Гуляйполе. На Лиманському, минулим літом, де особисто був причетний до командування я, був тотальний треш. Сотні підорів на декілька км щомісячно. Відповідально стверджую, що формування 3 АК в ті часи врятували трасу на Словʼянськ, а може навіть і сам Словʼянськ.Але що тепер? Просування на Покровську заглохло. На Запорізькому теж, та навіть де-не-де ми йдемо в контрнаступ та відбиваємо територію. Так, трохи є проблеми в Костянтинівці та ще на декількох ділянках фронту, але це вже не порівняти із катастрофами недавнього минулого. І на нашому напрямку теж є позитивна динаміка.Роблю обережний висновок: на даний момент ворог підвидохся. Все ж таки ця сумнозвісна тактика інфільтрації неідеальна. По-перше, розтягнуті логістичні шляхи; по-друге - важке управління; по-третє - якщо ворог не реалізовує свої групи в нашому тилу своєчасно, вони в моменті втрачають сенс свого перебування там, формуючи сіру зону, а інколи навіть умовний паралельний фронт, проте вже не досягаючи поставлених задач. І також бачу та трохи сподіваюсь, що наша сторона перехоплює ініціативу. Це добре і важливо. Але для мене ніколи не було дивним, що наша перемога невідворотна як схід сонця. Треба лише воювати, відкинувши сумніви.А вам скажу, що другого шансу долучитись до створення історії в цьому житті у вас не буде, тож доєднуйтесь до нашого підрозділу та пишіть в коментарі. Слава Нації!
Феномен рабської психіки є джерелом невичерпних розважань. Звісно, краще за всіх його описував Ніцше. Тут я хочу поділитись деякими спостереженнями.Існує субʼєкт із психікою господаря. Умовний альфа. Навʼязує свою волю, випромінює беззаперечність та конфліктність. Такий субʼєкт у полі слабких особистостей, умовних омег, швидко накопичує владу. У оточенні більш сильних особистостей вже діє правило або «хто сильніший», або ж народжується консенсус, ну або дороги розходяться і якийсь з субʼєктів зникає зі спільного простору, іноді шляхом смерті, чи тому що «тут замало місця для нас двох». Проте, я от на що звернув увагу. Омега по відношенню до персони сильної та загрозливої завжди відчуває свою безпорадність. Розуміючи себе у стані неспроможності на здобування свого блага, така людина намагається заслужити хороше до себе ставлення. При чому без будь-якої вимоги та необхідності з боку альфи. Швидко омега приймає модель поведінки раба та починає демонструвати, що цей раб - кращий раб з усіх рабів. Слабка людина до небезпечної альфи починає виказувати йому свою слабкість, свою безкорисливу любов, не зважаючи ні на що. Мовою тіла кричить йому: «я безпечний та зручний, я все стерплю». Ця немічна людина хоче купити у свого пана преференції, взамін на блюзнірство. Її не буде засмучувати те, що пану вона не потрібна і ніякі гноблення та неуспіх її не зупинять. Омега знайде мільйон пояснень, чому пан насправді добрий, та по класичній схемі Ніцше, буде пишатися надбаннями пана, вважаючи їх також і предметом своєї гордості. І немає кінця ступеню самоприниження боягуза, він всупереч усьому на світі буде казати, що той, хто його ненавидить та зневажає, насправді, дуже добрий, та буде намагатися абсолютно усіма словами і діями довести до гнобителя своє всепрощення та альтруїзм. Пани існують не через співпадіння історичних подій чи наявність можливості фізичного примусу. Пани існують через наявність рабства в самих головах плебсу.
Дуже радий, що в памʼяті українців наразі оживають образи кращої частини нашої історії, а саме - спогади та шана до дивізії СС Галичина.Чорний орден сам по собі має невичерпне джерело сенсів. Медитативні практики, бокс, найзухваліші бої, абсолютно ідейність та вірність, расова повноцінність тощо. І дуже приємно, що певну роль зіграли тут і наші предки.Серед легіонерських (ненімецьких) дивізій СС, Галичина посідає достойне місце, як дійсно вправний та вмотивований підрозділ. Сам факт її існування вже свідчіть про маячню стосовно «плану ост» та знищення словʼян. Неарійські народи, по системі німців, не могли бути частиною сімʼї СС.Окремо хочу відзначити, що усі ці басні про те, що німці, в головах українців минулого, були жахливі, просто срср був гірший, та іншу хуцпу треба відкидати якомога далі. Як і історії про те, що українці там не були нацистами, а просто патріотами батьківщини. Звісно, українець в СС, ідеологічно та духовно, не те саме, що німець в СС. Але вони обидва були там і обидва кидають руку з гаслом, прославляючим перемогу та фюрера. Я також впевнений, що ненависть наших предків до жидів, більшовиків та інших напів-людей не була меншою за німецьку. Слава попередникам і Дивізії СС Галичина.
В ХХ столітті європейська цивілізація отримала шанс, якщо не піти в зворотню від прірви сторону, то принаймні зупинити процес падіння. І дав цей шанс один єдиний чоловік до чийого імені, в цілому, зводяться всі сучасні політичні дебати. Його ім'я перебуває під забороною, або ж подається в цілковитому негативі. Навіть ті, хто усвідомлюють загрози Європі та білій расі, неохоче відгукуються про нього. А це свідчить лише про одне - він говорив правду. Він чітко визначив головного ворога, цю ракову пухлину народів і держав. Назвав по імені, не приховуючи за хитромудрими епітетами та ідеологічними масками. І цього йому не пробачать навіть мертвому. Так, його держава не була ідеальною, адже увібрала в себе чимало пороків модерну. Але, зрештою, хто з політиків після нього, хто з цих конформістів, боягузів і продажних псів настільки чітко і виразно поставив задачу порятунку самої нашої цивілізації? Будучи лаконічними, зацитуємо слова Леона Дегреля, одного з лицарів Європи, одного з тих, хто не здався і не відрікся: Одного разу я набрався сміливості запитати його: «Мій вождь! Відкрийте мені Вашу таємницю. Хто ж Ви, врешті-решт, насправді?» - Він посміхнувся і відповів: «Я - грек». Він мав на увазі чоловіка Стародавньої Греції - чоловіка, що володіє класичною системою цінностей, відданого красі, природності, законам духу та гармонії. Він щиро ненавидів сучасний світ, як в його капіталістичному, ліберально-космополітичному, так і в його інтернаціонально-марксистському варіанті. Він вважав цю матеріальну, технічну, цинічну цивілізацію верхом виродження та патології. Часто його зображують як істерика, психопата з тремтячими руками. Це все брехня і пропаганда. Він був на диво вихованим і чемним чоловіком, ввічливим, уважним, зосередженим. Програвши цю війну, світ втратив шанс на будівництво свого нового, великого майбутнього не тільки Німеччини і Європи, але й у всьому світі."
Якийсь гусь-сепар узяв рушницю пістолетного калібру та почав шмаляти в усі боки в київському тц. Мусора довго ходили довкола та через сім кіл аду та втрати серед цивільних його вбили.А далі реакція підорасів та нормальних людей.Підораси: - террорист був антисемітом (телебачення торонто)-террорист законно володів зброєю, а отже треба позбавити громадян такого права-поліція не навчена воювати, що поробишНормальні люди:- мусора - сцикливі собаки, не можуть навіть застосувати ту зброю, яка в них є, а отже безсенсові та безкорисні блазні вміють лише охороняти гей-паради- право на володіння зброєю, а особливо короткоствольною, мають надати усім громадянам для самозахисту, і террористи зникнуть як явище- телебачення торонто та всі ліберальні помийки, що кажуть зворотнє, мають жити в траншеях- держава не дуже ретельно переслідує усі проросійські елементи в соціумі, але дуже добре організовує завіз кольорових мавп, охорону упц та той самий гей-парадСправедливість - це не інституція, не мусора, не закони, не офіс президента. Справедливість - це ти!
Закон проти антисемітизму.У нас в країні прийняли закон по боротьбі з антисемітизмом. За цей «антисемітизм» тепер передбачено покарання з позбавленням волі включно.Закон подали, по суті, від Бужанського. Сепарського нардепа-підораса. Також з його пулу часто подавались усілякі ініціативи щодо захисту лгбт та кольорових меншин.Чисто дискрептивний здоровий глузд:- чи є закон проти українофобії?- чи визнав Ізраїль Голодомор геноцидом?- чому Ізраїль закуповував крадене українське зерно з Херсону?- чому тільки антисемітизм, а не інші «ксенофобії»?А тепер чисто те, що я хочу сказати:- мерзенні жиди виганялися із УСІХ країн де вони жили В УСІ часи. Це припинилось після нашої поразки у другій світовій. І то! Не для арабського світу, на приклад.- потворні жиди організували той самий ГОЛОДОМОР. (Хатаєвич, Каганович) Вибачення? Забудьте. - мені дуже подобається прізвище Епштейн, до речі.- нація виродків, які здатні лише паразитувати на інших не може існувати у здоровому світі, а отже потребує до себе особливого відношення. Більшість українців сповідують відгалуження їх релігії, наслідуючи концепцію «богообраного народу».- в Україні українця, який за Україну вбиває, йде на смерть, втрачає здоровʼя можуть ЗАСУДИТИ за те, що він не так щось сказав про якусь мутнорилу пустельну падлюку, бо його племʼя є природнім ворогом як українців, так і всього світу загалом.Насправді, це не лекція по антисемітзму. Це просто вже моя нездатність це терпіти. Ці пейсаті падли зі своїми мінорами лізуть повсюди, вимагають вибачень, поздоровлень з їх «святами», постійного особливого відношення, окуповують владну, економічну та медійну вертикаль, і постійно пхнуть різного роду вироджувальні тези про гомосексуалізм та завіз мавп.Росія наш ворог. АЛЕ НЕ ТІЛЬКИ РОСІЯ.
Мабуть, правильніше буде вважати початком російсько-української війни окупацію Криму. Але формально, військові дії були заявлені саме 14-го квітня 2014. І насправді це була ціла епоха, як ми тепер можемо її назвати, «першої фази».У 2014 ми були дуже молодими. Я бачив підорів на камазах, що тільки заїжджали в Донецьк кількістю у декілька відділень на район міста. Вішали свої прапори, «захоплювали» адмін.будівлі. У лапках, тому що бій їм давали лише набагато пізніше. Я памʼятаю референдуми. У моєму місті це було декілька бабок, що сиділи на лавці біля школи та буквально на колінках заповнювали голоси, де можна було голосувати за друга та не мати паспорта. Вперше ми близько бачили зброю, техніку та навіть чули перші вибухи.В цей період ми всі ще мали багато контактів «по ту сторону». Ще робили вигляд що це все лише політика та нам нема чого ділити. Але змінювалось все дуже стрімко. Блок-пости сєпарів, на яких жодна потвора навіть на російській не розмовляла, бо то була або хачіна з гір, або вузькоока тварина з тайги. Тоді я вперше познайомився із такими мовленевими типами, як суржик та кацапський акцент.Регіон почав ділитись, люди почали «обирати» ідентичність. Хтось мріяв «кримським сценарієм», хтось, як ще зелений я, вважали, що це скоро закінчиться, адже війни уявити було неможливо. І потім, саме тоді, я вперше відчув, що те, що довкола відбувається мене дуже сильно і напряму стосується. Що починається час тектоничних змін і моя доля - бути на вістрі цих подій. В силу віку я занадто довго вагався, а отже потрапив до АТО пізніше першої гарячої фази.Але я хочу згадати сьогодні не хронологію подій, не Турчинова з Порошенком, не Гіркіна з Губарєвим. Ні. Хочу згадати шарм часу. Це європейські камуфляжі із мотузками знизу різних штибів, що були або б/у, або «пальоні». Це бандани та тєльники, це пікапи із червоно-чорними прапорами в салоні та стара броньована техніка (схоже на сучасність, але не зовсім). Це перші сучасні пісні про війну та націоналісти у телевізорі, це перший спалах української нації загалом. «Ми» тоді вже викарбовувались, але «вони» ще не боялись і не ховались.Це було АТО. Часи, коли здавалось, що все ще можна зупинити та повернути «як було». (Дарма здавалось). Це був реванш дикого поля. Це перші націоналістичні добробати. Це початок справжнього життя.Прикріплю пісню, що, я гадаю, найкраще описує вайб тих часів і багато хто згадає те саме, що памʼятаю я. Слава Нації!
- Серед спокійного міста ввечері йде людина. Йде в якесь місце, певно додому, і думає про свої плани на завтра, можливо про роботу або про ресторан на вихідних.- Раптом хтось атакує цю людину. Хтось із зброєю починає бити та притискати до землі бідного обивателя великого міста. І цей злочинець начебто не намагається грабувати. Він з незрозумілих причин здійснює насильство.- Жертва починає кричати: поліція! Допоможіть мені! Жертва апелює до держави, до органів правопорядку, до тих, хто існує як раз для вирішення подібних ситуацій. Але ніхто не приходить. Мабуть, були далеко, мабуть не почули. Але ж мають встигнути, думає жертва.- Деякий час після наш герой розповіді розуміє, що поліції не буде. Приходить розуміння, що ціла інституція яку реформували, якій давались кошти, яка буквально була вигадана для сьогоднішнього дня - сьогодні не допоможе.- Наш герой розуміє: але ж є люди, є суспільство навколо! В цих домах хтось живе! І починає кричати про допомогу, звертаючись до людей, до кожного особисто, і в той же час, ні до кого конкретно. Ніхто не хоче ризикувати, це не їх справа, в них є свої проблеми, свої плани і свої вихідні. Та й взагалі, вони вже давно розішлись, бо страшно все ж таки по вулицям вночі ходити.- Ніхто не допомагає жертві. Навіть її друзі не опинились поруч. Мабуть, не встигли, або не дуже захотіли встигнути? І вже при смерті від ударів ножем при втраті крові жертва розуміє: «але що залишилось? Нічого і нікого? Чи все ж таки хтось ще є? Чи це я сам?». Але запізно для знаходження субʼєктності, запізно для усвідомлення персональної відповідальності за все навколо, адже смерть не чекає, доки до вас дійде одкровення.Трагедія цієї увертюри не в смерті героя, а у відповіді на питання: «чи зрозумію я це раніше, ніж він?».
Я не хочу посміхатись.В західному світі існує певний культ посмішки. Навіть західні добровольці, які воюють на нашому боці, вбачають нас занадто похмурими. Американці взагалі культивують свою посмішку. Уся політика робиться з посмішкою, завжди треба виглядати презентабельно, доброзичливо. Вони навіть не сприймають це як лицемірство, це занадто глибоко в їх психології, вони тупо вважають це ознакою доброго тону.Багато хто посміхається на фото; посміхаються незнайомцям; посміхаються коли комусь, але не їм, ніби радісно; посміхаються в тих ситуаціях, де ніби варто посміхатись, без будь-якого розуміння навіщо, а тим більше, без будь-якого відчуття та бажання посміхнутись по-справжньому. Ця практика є лише верхівкою більш глибокої практики не виявляти справжніх намірів та грати в гру, ніби актори в театрі, де не важливо як воно на справді, бо є встановлені правила гри. Ти повинен сяяти доброзичливістю.Ви дуже щасливий, якщо колись попадали в коло людей, для яких вам немає сенсу кимось здаватись, з якими ви знаєте один одного більше, ніж просто формально. В такому колі є можливість відкрито казати людям, що тобі не подобається їх поведінка, ти не розділяєш їх поглядів, або тобі просто нецікаво зараз спілкуватись про щось конкретне, ба навіть спілкуватись взагалі. І жодного зважання на тактовність. Це може бути дико, спершу, але потім в такому стані ти вбачаєш справжню свободу та щирість. Такі місця і такі люди - острівки чесності серед моря манекенів, що вдають когось і ніким не являються.З незнайомими людьми, ті з нас, хто не тримаються певної фамілʼярної гігієни є менш мудрими. В таких діалогах забагато вдаваних зацікавленостей та імітацій. І дуже важко буває тим, хто часто практикує подібне, - не забути себе взагалі. Бо в моменті ти можеш віднайти себе як «особистість для когось», замість «особистості для себе». Існує ціла філософська концепція, що постулює, ніби людина завжди і навіть наодинці ходить, думає та говорить таким чином і такі речі, які нібито мають справити певне враження, або не справити негативного ефекту на когось. Когось, кого навіть немає поряд. Це і є світ імітації. Це і є глобальне забуття щирості.Занадто небагато в світі такого, що вимушує відчувати. Навіщо паплюжити ці стани зображуванням чогось, чого не існує?
Нещодавно Стерненко викатав пост, де звинуватив підрозділ Скеля. Коротко, суть така: підори воюють мʼясом, і на думку Стерненка, Скеля воює так само. Оперує він фотографією вбитих бійців Скелі біля їх БТРу. Це був епізод із недавнього штурму ворожих позицій. Або спроби штурму.Скеля відповіла Стерненку в інтернеті якось так: операція була спланована достатньо ретельно, була забезпечена підтримка піхоти вогневими засобами та БПЛА. Частина бійців потрапила під обстріл та загинула. Після операції було проведено АПД, враховані помилки. А якщо Стерненко, опираючись на фото, робить якісь висновки, то по-перше - він допомагає ворожому ІПСО, а по-друге, якщо такий розумний, нехай приїде та покаже як треба.Щодо Стерненка. Він колись був в правій двіжусі, когось порізав, майже сів. Його тоді відмазали, але після тих подій, він дуже підозріло почав захищати лгбт та іншу гидоту. А в двіжусі ніколи нічого собою не являв. Наразі, якийсь там радник. Так, робить збори на БПЛА та допомагає підрозділам, але зауважте, це НЕ ЙОГО КОШТИ, а кошти волонтерів, які донатять. Жодного дня не воював. Загалом, персона негативна, хоча й частково корисна.Скеля. Підрозділ, який звинувачують у «занадто жорстких» методах роботи. Або «занадто мʼясних» операціях. Але ось що маю сказати: 1) якщо ти боягуз, то ти знайдеш мільйон причин, чому якась операція мʼясна, непотрібна та тупа. Тому що ти така собака, яку не влаштує жодна операція, в якій брати участь повинен саме ти. А тепер уявіть, як доводиться командувати та воювати деморалізованими алкоголіками та наркоманами, або увʼязненими. А Скеля порається. Це і називають «методами».2) Скеля один з небагатьох підрозділів в країні, який здатен на наступальні дії взагалі! Більшість бригад ЗСУ тупо не можуть спланувати, організувати та проконтролювати наступальну операцію, а тим більше - зробити її успішно з мінімумом втрат. А Скеля, хай навіть погано та неідеально, але робить це. В тому числі завдяки «методам».Як висновок: розпіарений організатор сборів, якийсь позаштатний радник, що захищає лгбт та жодного дня не воював, звинувачує підрозділ, який воює та здатен на наступальні дії з дуже неякісним особовим складом у тому, що цей підрозділ воює занадто неідеально. Ну ви зрозуміли.Ми дожились до таких часів, коли звинувачення у «мʼясництві» тупо дорівнює звинуваченню тцк у здійсненні своєї роботи. Дві сторони однієї медалі, медалі підорів та ухилянтів. І зрозуміло, що є погані командири та погано сплановані штурми. Але це війна, і хто дуже розумний в інтернеті, хай спочатку прийде та покаже як треба.
TGLIST.COM.UA
