Про ножі, мечі та холодну зброю.Стара аналогія каже нам: візьми до рук лопату та постій із нею. А потім візьми до рук меч. Порівняй відчуття. Матерія ідентична, але наповнення сенсом впливає навіть на емоційний стан.Холодна зброя, візьмемо до прикладу ніж - це, по перше, довершення форми. У своїй досконалості ніж не має конкуренції. Нічого зайвого, лише практична частина. Простий колір, простий матеріал, трохи декору для естетики та чисто утилітарна функція леза, що була замислена таким чином, щоб якомога ефективніше різати та колоти. Де треба конструкція ширша та товстіша, а де треба - лезо поступово переходить у тонку кромку, яка покликана нести на своєму вістрі усю енергію, передану від людської руки.Логіка застосування. Ця досконала форма, що нібито обмежена у тих границях, які найбільш пасують ідеї її використання, напряму логічно повʼязана як із метою її застосування, так і взагалі виготовлення ножа. Звісно, ножами готують їжу та відкривають банки, але ви розумієте про що я. В кожному ножі є ідея вбивства. Кожна смуга металу, що розфасована по наших кишенях має в собі мету пройти скрізь шкіру, мʼязи та кістки, щоб пустити кров. І коли ти дивишся на ніж, ти розумієш, що він довершений не тільки формою, але і своїм нігілістичним сенсом. Блиск леза - це тихий шепіт смерті, яка ще не прийшла, але нагадує про себе. Вона там, і завжди там буде. Я б навіть сказав, що це не ми оперуємо холодною зброєю, а вона через людину видобувається як руда, переплавляється, оформлюється та досягає наших долоней, щоб потім виконати свій природній задум.Естетика пронизує світ, а світ екстремальних станів, скоріше, чиста поезія, ніж будь-що інше.