Фронесіс та Софія, або дихотомія знання по Арістотелю. Фронесіс - це знання та навички. Прикладні, прагматичні вміння, які ти використовуєш. Це юриспруденція для юриста або знання мов для лінгвіста, або будова авто для механіка. Це те, що має сенс «на землі», тут і зараз, ну або в перспективі. Ці знання отримують всі, ці знання ви використовуєте у повсякденні. Софія - це мудрість. Філософія (філіо+софія) - любов до мудрості. Ці знання та розуміння ніяк не допоможуть вам в житті, їх неможливо використати матеріально, вони схожі на неконкретні переливання із пустого в порожнє. Але саме це і є те, про що слід сказати «це мені ніколи і ніяк не знадобиться у житті, але я не уявляю як я міг без цього жити». Більшість людей не тяжіє до Софії. Тотальна більшість, я б сказав. Але така є людина. Особисто я впевнений, що якщо одного Фронесіса тобі у житті достатньо, спитай себе, а навіщо це все взагалі? Доречі, Отто Вайнінгер зазначав, що чоловік і жінка відрізняються у тому числі тим, що жінка не має жодного інтересу до Софії, а чоловіку часто замало одного лише Фронесіса і він часто споглядає небеса. Ну і якщо що, пост про роковини війни буде завтра. Напевно.