Черговий оберт сонячного хреста стався.За останні пару днів я був у парі місць, де відбувались святкування циклу. В одному місці наді мною кружляла лелека, біла, величного виду, супроводжуючи вогнища памʼяті роду та крові. В іншому місці я бачив сокола, що проводжав поглядом треби та відслідковував тління ватри. В одному місці я слухав народні пісні, їв мʼясо та спостерігав молодь, що відшуковує свій шлях у майбутнє. В іншому місці я бачив людей із хмурими поглядами, життєвий шлях яких вимірюється вбитими ворогами, полеглими побратимами та роками не найвеселіших відтинків часу у не найвеселіших місцях.Я слухав розповіді про богів, про людей, про війни та про родини. Про дітей і про старих, про жінок, воїнів, рабів. Про минуле, майбутнє та сьогодення. Я згадував тих, хто пішов у вічність і тих, хто досі зі мною. Я загадував міфологему свого життя, я думав про обраний шлях. Стільки подій трапилось за останні роки, було пройдено шляхів, обірвалось ниток життя та було сплетено нових. Я бачу, що наш шлях справжній, що ми йдемо зарослими тропами через бурʼян невігластва та фальшивий квіт комфорту і прогресу. Але ми дійдемо і цілий всесвіт шепотів мені: «ти правий у своїй меті». Як праві ті, з якими я йду одним шляхом.Я вже писав вам про традицію та сенси кола життя, космосу та циклу всесвіту загалом. І зараз я хочу звернути увагу на земний елемент того, що відбувається. Бо у вогні спалених вінків і хлібу з медом я бачив енергію життя. І хіба не одна памʼять крові і не один поклик духу може привести нас до істинної Традиції?Сьогодні я сповнився рішучості та світлого спокою впевненості. В диму багать з іменами полеглих і рефлексією власних глибоких переживань на дотик ми знайдемо правду і переможемо. І Дніпро буде червоний від крові ворогів, і над Диким Полем по степах і лісах знов пройдуть поступом старі боги. Мої друзі ті, що живуть честю та вірністю. Мої боги - боги війни. Моя батьківщина - вітчизна героїв, царів і мислителів. І якщо нам не повезло з часом - то ми зламаємо його і зробимо правильним.