Сьогодні, в 2025 році, Україна активно повертається до автентики: ПЦУ святкує 25 грудня, вертепи відроджуються, а радянські елементи відкидаються як колоніальний баласт. Факт, що наші предки саме 25-го святкували, підкреслює: Різдво – це про свободу, а не про московські календарі. Щоб зцілити це, потрібно критично переосмислити минуле: Різдво – не про дату чи казкових дідусів, а про свободу віри та культури. Радянський “гібрид” – це фальшивка, яка не заслуговує на місце в українській душі.Звісно, у період війни, нестабільності й хронічного виснаження далеко не кожна людина має внутрішній ресурс переглядати звички, які роками здавалися “правильними” або “просто традицією”, особливо коли це стосується релігії та спогадів. Але варто чесно назвати речі своїми іменами: без поступового, іноді болісного відходу від московського культурного та символічного спадку неможливе формування повноцінної української ідентичності. Бо ідентичність – це не лише мова й прапор, а й система координат, у якій ми живемо щодня: календар, свята, ритуали.Ці зрушення починаються з дрібних, але принципових рішень – перестати автоматично відтворювати те, що десятиліттями нав’язувалося як “єдине правильне”. Не тому, що “так сказали”, а тому, що ми нарешті дозволяємо собі бути суб’єктами, а не підневільними спадкоємцями чужої ідеології.