У Сергія Реброва фактично нічого не вийшло зробити з національною збірною. Зараз Андреа Мальдера також має дуже суттєві проблеми. І я припускаю, що будь-який наставник із нинішнім складом збірної України навряд чи здатен щось кардинально змінити.

Ми точно не команда першого ешелону за кадровим потенціалом. Можливо, ми вже навіть не команда другого ешелону. Якщо в Угорщині є Собослаї, у Грузії — Хвіча, то у нас сьогодні немає футболіста такого рівня. Немає лідера, який би тягнув команду за собою, брав на себе відповідальність і вирішував матчі.

Тому проблема набагато глибша, ніж головний тренер, його бачення, філософія чи прізвище. Проблема в тому, що кадровий потенціал національної збірної дуже блідий. Вибір футболістів обмежений, є проблемні позиції. І, мабуть, 30–40 відсотків нинішнього складу отримали виклик до збірної авансом або регулярно виходять у стартовому складі просто тому, що більше немає кому грати.

І це проблема. Величезна проблема, яку не потрібно приховувати.

Ми не вміємо виховувати футболістів. І з кожним роком ситуація може ставати дедалі гіршою. Дивлячись на сьогоднішній дитячо-юнацький футбол, на Лігу майбутнього, я не бачу достатньої кількості яскраво виражених індивідуалістів. Футболістів, про яких можна сказати: це новий Ярмоленко, це новий Коноплянка. Хоча вже навіть не говоримо про Блохіна чи Шевченка.

Наша система не вміє виховувати гравців. І сподіватися на те, що якісних футболістів для нас будуть готувати за кордоном, точно не варто. Найбільш яскраві та талановиті футболісти, які тривалий час перебувають в інших країнах, рано чи пізно можуть обрати громадянство держав, де вони виросли та сформувалися як футболісти. І вони мають на це повне право.

Тому зараз потрібно дивитися в корінь проблеми та серйозно змінювати систему підготовки футболістів.

Потрібно думати про зміни у вихованні молодих гравців, про правила формування заявок, про кількість власних вихованців на полі. Можливо, на рівні Першої та Другої ліг варто обов’язково запроваджувати певний ліміт на молодих футболістів, створювати умови, за яких вони отримуватимуть реальну ігрову практику.

Бо зміна головного тренера сама по собі проблему не вирішить. Якщо система продовжить працювати так само, через кілька років ми просто матимемо ще менший вибір футболістів для національної збірної.