О, вам немає чим зайнятись? А ну сфоткайте нашу родину.Поки хтива Маринка (я ж вам ще не розповідала про неї?) вкотре запізнювалась, я встигла побудувати кар’єру сімейного фотографа.І здається, я вже тут на сіньйорній позиції.Свою аудиторію я знаю добре.Батько зазвичай задоволено посміхається, трясе мені руку і ніколи не дивиться на результат. Можливо, я та одна з небагатьох жінок у його житті, яка погоджується і на нього не кричить.Немовлята, щедро намащені олійкою, намагаються покинути сімейну сцену за всяку ціну. Підозрюють мамині янголятка, що цей фотокомпромат колись використають проти них.Сікс-севен молодьожі не стоїться. Складаються навпіл швидше, ніж пляжний лежак. Жінки ж виглядають настільки розслаблено, наскільки може виглядати менеджер бойзбенду з чотирьох людей.⸻Роби, доцю, добре, паскудно воно й саме виходить.І я, як сумлінний фотограф, кажу:— Смайлінг!Призумлюю, присідаю, аби тільки захопити на задньому фоні пальмочку без смітника.Думаю, на місцевому «Кабанчику» вже давно є моя анкета.⭐⭐⭐⭐⭐ (4,9)«За потреби лягає в пісок.»«Може відсунути море на два сантиметри вправо.»«Пальму ставить куди скажете.»«Зробила чоловіка вищим, дитину щасливішою, тещу молодшою.»⸻Цього разу і тодлер сумирний, і батько усміхнений.Роблю мій стандартний пакет — чотири фото.То тільки аматори роблять по одній світлині.Бачу, що мамасіта прискіпливо розглядає результат.Що ж, нічого не повинно стояти між жінкою та її незадоволенням собою.Клац.Видалила.Другу.Третю.…Четверту.…Нє, ну яка неповага до творчої людини!Так митців і ламають.Я звільняюсь.Підходить моя подружка.— Што стоім? Што ждьом?(І правда.)#ганнаівсеоце