Живу я собі своїм інтровертським життям: сім’я, котисько, бариста. Це ті, кого можна торкнутися рукою (хлопчина з кав’ярні, мабуть, здивується такому бажанню😃). А всі інші прекрасні люди — у мене в девайсах. І де ж брати ті сюжети, де брати…Та правда в тому, що ми ніколи не буваємо самі. У інтровертів цілий всесвіт всередині: різні частини нас крутять і вертять, як політики обіцянками. Чому інакше ми досі не схудли й не стали багатими, наче Скрудж?Не хочеться спостерігати за людьми назовні — і не треба. Куди цікавіше подивитися на власних саботажників. Справа, до речі, корисно-терапевтична.Вправа🤓1. Виберіть одну тему, яка давно «висить» (наприклад: «хочу запустити проєкт», «почати бігати»).2. Опишіть свого саботажника: дайте йому ім’я, характер, випишіть усі його відмазки.3. Покажіть, як на це реагує ваша доросла частина: чим вона аргументує, що відповідає.4. Час від часу згадуйте у своїх дописах про цю мету та внутрішню боротьбу — це додає людяності та формує сюжетну лінію для аудиторії.А ще нормалізує — у кожного є свій внутрішній драмгурток🪩До прикладу, з початку повномасштабки у мене періодично владу захоплює персонаж «А скільки там цього життя»: адепт дурнуватого шопінгу, шанувальник принципу «строки в сраку» та гурман із дуже сумнівним смаком. Доросла частина хапається то за голову, то за гаманець. Власне, так і живемо.P.S. Це вже другий допис про руйнівників наших мрій. Перший (із промтом!) — ось тут.