Як же набридла ця європейська «потужність»…На Politico вийшла чергова «потужна» колонка Доменека Руїса Девеса та Еміліано Алессандрі, у якій вони критикують генерального секретаря НАТО Марка Рютте й називають його «речником стратегічної покірності Європи».Давно в мене так не «підгорало» від європейської інтелігенції, яка з піною біля рота доводить, що Європа ось-ось стане ледь не третім глобальним полюсом — на рівні зі США та Китаєм.Якщо коротко: Марк Рютте заявив у Європейському парламенті, що «без США континент не зможе захистити себе», що страшенно обурило шановних авторів. У статті є кілька здорових міркувань, але більшість тез, як на мене, занадто оптимістичні. Спробую з ними посперечатися.Підібрав для вас ключові фрагменти:🔴Формула Рютте виглядає так: ядерне стримування = захист США = безпека Європи. Звідси випливає теза про ілюзорність європейського суверенітету. Така логіка не відповідає сучасним загрозам;🔴Стратегічна стабільність Європи дійсно ґрунтується на ядерному стримуванні, але більшість викликів в сфері безпеки [від гібридних до конвенційних] відбуватимуться нижче ядерного порогу;🔴Європа не приречена обирати між залежністю від США та вразливістю. Роль французьких і британських ядерних сил реалістична, хоч і складна. Ця тема більше не є табу. Відмова Рютте її визнавати гальмує стратегічну еволюцію;🔴Рютте відкидає ідею [це не так] «європейського стовпа» в межах Альянсу. Нині додаткова цінність ЄС полягає у формуванні інтегрованого оборонного ринку, який підтримує Єврокомісія, однак Рютте недооцінює наявні військові можливості Європи;🔴Ключова слабкість Європи — це промислова роздробленість. Вразливими місцями залишаються боєприпаси, мобільність, супутникові спроможності та дозаправка в повітрі — проблеми системні, але вирішувані.Я переглянув повний виступ Рютте й не знайшов у ньому жодної тези, яка бодай якось послаблювала б Альянс чи європейську безпеку загалом. Так, Рютте прямо визнає залежність Європи від США, але саме з цього починається шлях до її поступового скорочення.Також я категорично не погоджуюся з применшенням ролі ядерного потенціалу. Будь-яка конвенційна чи гібридна агресія неминуче має тінь ядерної ескалації. І лише ядерний паритет США [відносно Росії] здатен створити бодай якийсь реальний стримуючий ефект.Так звана «європеїзація» ядерного потенціалу за рахунок Великої Британії та Франції на нинішньому етапі залишається радше порожніми балачками. Але навіть якщо уявити реалізацію цієї ідеї, франко-британська ядерна парасолька не здатна замінити американську тріаду — ні за масштабом, ні за географією, ні, головне, за рівнем довіри.Так званий «європейський стовп» НАТО — безумовно, правильна концепція. Але не варто забувати, що цей «стовп» усе одно не матиме єдиного центру ухвалення рішень. А це означає добре знайомі ризики: дублювання командних структур, конкуренцію за ресурси, саботаж з боку окремих держав і розмиття відповідальності в критичний момент.Саме тому Рютте максимально реалістично окреслив перспективи Європи тут і зараз: треба скорочувати залежність від США, але в жодному разі не відмовлятися від стратегічної співпраці з Вашингтоном.Під час виступу Марк Рютте відповів одному євродепутату [цитата недослівна]: «Хочете бути повністю самостійними? Удачі! Але тоді будьте готові підвищити оборонні витрати з 5% до 10% ВВП і закласти ще сотні мільярдів євро на створення власної ядерної зброї».Рютте працює з реальністю й водночас утримує трансатлантичну співпрацю — завдання, яке сьогодні є надскладним. Тому профілактичне приведення до тями євробюрократів можна лише вітати.🇺🇸 Гамбіт Трампа