«Господи, помилуй мене! Я люблю Тебе, допоможи, не залишай! Візьми життя моє в руки Твої, Господи! Я все вручаю Тобі — себе, дітей, здоров'я. Господи, спаси мене, я хочу любити Тебе, жити для Тебе!»Ось і все.Чому ти постійно скаржишся, що не встигаєш молитися? Не можеш довго — добре, помолися коротко. Живи Богом, відчуй Христа в собі в цю мить, коли вимовляєш Його ім'я — «Господи Ісусе Христе, помилуй мя!»Відчуй Його в собі, нехай ім'я Христа сп'яняє душу! Злийся, з'єднайся з Ним, стань одним цілим… А замість цього від тебе тільки й чути: «Немає часу, немає часу…»Один літній священник якось запитав мене:— Отче, скажи, до тебе на сповідь приходила коли-небудь людина зі словами: «Отче, мені так багато треба молитися, що я не встигаю нічого приготувати! Я молюся так багато, що не встигаю працювати! Так часто читаю Євангеліє, що не встигаю поїсти!»— Ні, такі люди до мене не приходили, — відповів я.— І до мене теж, — сказав він.Але хіба це, навпаки, не норма — прийти і сказати подібне? Побільше б таких «божевільних»… Божевільних? Взагалі-то це має бути абсолютно природною потребою. А у нас все навпаки: «Якщо встигну все приготувати, помолюся. Якщо зможу виспатися, піду до церкви», — ось як ми міркуємо. Це хибна, докорінно неправильна позиція.Правильний порядокТому я й кажу, що якщо людина почне правильно сприймати деякі речі, ставлячи їх на перше місце — туди, де вони й мають бути, то все інше поступово прийде в норму саме собою. Це як неправильно застібати куртку: якщо верхній ґудзик застебнути на другу петлю, то останній ґудзик буде бовтатися. А почнеш застібатися у правильній послідовності — все буде в порядку.Так і з молитвою. «Помолюся, а потім поїм. Помолюся і піду на роботу». Молитва може бути твоїм життям, саме вона може бути основним джерелом доходу.Тобто як це? Які можуть бути доходи, якщо не крутитися, не поспішати на роботу з самого ранку? Так, але на те, щоб крутитися і поспішати, дорогий друже, потрібне Боже благословення. Потрібні сили, здоров'я, благодать. Варто Господу на хвилину відвести від нас погляд, як говориться у Псалтирі, і вся наша біганина, всі зусилля зведуться до лікарняного ліжка. І гроші, зароблені за рік, підуть на оплату тижневого перебування в лікарні. Розумієш? Тож краще з Господом.Правда, і в лікарні може статися те, про що мені якось написала одна жінка:«Коли я лежала в лікарні, то вперше відчула Бога. Я цілими днями дивилася в стелю, дивилася на лампи, штори, стіни — і все це мені так набридло, що я вирішила підняти очі вище. І побачила Бога».Бачиш? Коли все добре, ти не молишся. А коли лежиш у лікарні, дивишся на те, що відбувається навколо, бачиш, що являє собою людина, що являєш собою ти, і починаєш думати про сенс життя, свої проблеми і про те, яким невдячним ти був, поки не захворів. «Господи, — кажеш ти, — та якщо я одужаю, то вдень і вночі буду дякувати Тобі! Що ж це таке! Не можу більше лежати тут! У мене все затекло, заніміло…» А пам'ятаєш, скільки років ти вільно рухався? Хіба ти дякував у ці роки? Ні. Але тепер, на лікарняному ліжку, ти зрозумів, що, коли можеш ходити, хочеться дякувати Богові.Ось і молодець. Ти зрозумів дуже важливу річ: здоров'я — це дар. У лікарні відбулося зцілення — насамперед не тіла, а душі.Ти одужав і тепер кажеш: «Дякую!» Коли з головним повний порядок, все інше складається добре саме собою. Тому люби Христа!#порадня_духовність_психологія #порадня_здорова_духовність #порадня_дорослість