Днями відбулася церемонія кремації мого друга Тимофія, відомого під позивним «Еней».Ми товаришували з ранніх років. З дитинства він цікавився історією та філософією, захоплювався ідеями аристократизму та поняттям честі. Як і всі ми, він не був народжений для війни, але свідомо обрав свій шлях — шлях воїна. На жаль, понад сім років ми не спілкувалися через його від’їзд на навчання за кордон. Минулого року ми мали коротку розмову, але вона не завязалася: я вирішив не продовжувати спілкування, дізнавшись, що його близьким другом є людина, з якою у мене конфлікт. Попри відсутність українського громадянства, Тимофій майже все життя прожив в Одесі. Він не зміг спокійно спостерігати, як його малу батьківщину катують підорські содоміти. Вчинивши як справжній аристократ духу, він повернувся в Україну та вступив до війська. Він не просто пішов служити, а обрав найнебезпечнішу посаду, якої багато хто намагається уникнути — став штурмовиком.Про його військові досягнення я дізнався вже від Вайтрекса та Льовкіна, адже сам Тіма ніколи не хвалився. Він брав участь у звільненні Вовчанського агрегатного заводу та неодноразово особисто брав у полон ворогів.Тимофій загинув як справжній штурмовик — у штурмі від ворожої кулі у чесному бою. Від цього не легше, але це смерть, гідна чоловіка. Всередині залишається важке усвідомлення того, скільки всього ми не встигли сказати один одному і як безглуздо нас розвели роки. Його вчинок змусив мене інакше поглянути на світ. Він обрав найважчий шлях і пройшов його до самого кінця.🫡Еней назавжди в строю!