Друзі!

З тими снами про зняття Сєрпухова з посади навіяло мені трохи спогадів про курсантське життя. І пригадав я історію про таблеточку та чергового роти.

Діло було давно, коли на курсантському рівні будь-яка болячка лікувалася сім днів. З них один день — лікування, два дні — гра в «Герої 3,58» і чотири дні — праця на благо медпункту, щоб не вигнали.

Короч, поборов я ту «краснуху» за день, набавився за ельфів, а потім треба було рубати окуня біля чергової медсестри так, щоб і типу чергувати, і типу не нервувати її. Бо вона була з гільдії найманих працівників, які так само не любили курсантів, як і я не любив курсантський сєкєль, який давали в їдальні.

Короч, несу я послаблену службу, відповідаю на телефонні дзвінки і пильно спостерігаю за відвідувачами медпункту.

У зв’язку з тим, що двадцятирічний хлопак в армії — це не те саме, що на гражданці, то в армії такого хлопака до медпункту мав супроводжувати черговий роти/батальйону.
Ну а медсестри — народ простий, то візьми й назви таких хлопаків «груднічками». Бо ж треба дорослого, щоб дивився, аби дорогою ніде не загубився.

Короч, приводить черговий батальйону забезпечення навчального процесу одного такого «груднічка» в медпункт і доповідає, що боєць захворів і має температуру. Я там у коридорі стою, бо ж і на телефон відповідати маю, і на х*й не потрібен для визначення діагнозів.

Медсестра поміряла температуру й за 20 секунд Інтерстеллару зрозуміла, що з «груднічком» усе ОК і на больнічку класти його не треба. Але таблеточку дати варто, щоб «груднічок» не буянив. Бо захворілі «груднічки» — то ще той гемор.

Короч, дістала вона маленьку таблетку, видала її й, оскільки вирішила, що з такою температурою ще можна ібасити на благо батальйону, ухвалила рішення видати державну таблетку та покинути кабінет, щоб не бачити того всього з тим процесом приймання таблетки тим о: «груднічком».

Боєць, отримавши таблетку, одразу зібрався її випити, але за старою цивільною пам’яттю запитав:

— А запити?

Черговий нахмурився. Питання вимагало від нього певних дій, тож він спробував оглянути кабінет у пошуках кружки. З розумним поглядом обійшов два кола й жодного разу не помітив того бутля з гранованим стаканом. Після чого буркнув:

— Слинею запий.

Боєць задачу прийняв і виконав. Але «груднічок» в ньому ще посперечався з приводу організації всіх тих процесів.

Я ж, спостерігаючи за цим із коридору і одразу зрозумів, що добре, що в груднічка не діарея.

Бо запити активоване вугілля слиною було б значно важче, ніж ту пігулку, яку боєць щойно проковтнув.

Після всіх цих подій бійця, як справжнього «груднічка», супроводили до казарми, де вже офіцери слідкували, щоб не буянив, а я пішов добивати Інферно, бо мав для цього і ельфів, і драконів.

Чи вірно я зробив, що просто спостерігав, я не знаю. Але знаю, що ви, якщо дочитали, теж знаєте багато чого про «груднічків»😅, і якщо шарите, то закинете щось на баночку👇

Баночка:

https://send.monobank.ua/jar/KKgahxnHk

Картка до неї:

4874100038340041