⚓ Памʼятаю лютий 22-го.
Всі силовики та прокурори зі Спаської, всі посадовці та політики на чолі з Кімом втекли з міста.
Ніхто не знає, що робити і як діяти, підари прориваються до міста околицями. Панує хаос, страх і безвихідь.

Марченко літає по місту з телефоном, намагається зібрати докупи Тероборону і військових.

Дивлюсь: з об'їздної дороги в районі Тернівки в сторону міста, навпростець полем, наближається група озброєних чоловіків. ДРГ кацапське, може? Не бачу.

Вже метрів за 30–40 біля себе розпізнаю знайомі силуети і видихаю. Спочатку не вірю своїм очам, потім радію.

Виявляється, мер міста Сєнкевич з автоматом у руках, взявши з собою сильних духом та патріотично налаштованих бійців, робив нічну вилазку в тил ворога. Ударили в самісіньке серце ворожої колони.

Втомлені, видно, що ніч не спали. Очі червоні, обличчя в кіптяві, а в поглядах — суміш виснаження, страху та сухої люті. Ледве йдуть до рідного дому:

🧔🏻

Сергій Коренєв — навіть не знаю, де він тоді знайшов, але був одягнений у дідовій шапці-вушанці, сірій німецькій шинелі та французькому шарфі Шанель. Руки тремтять від холоду, а в очах ще застиг нічний жах. За широкою спиною Сергія одразу видніється більш підготовлена десантура:

👳🏻‍♂️

Олександр Брижатий. Заздалегідь десь роздобув, але вже в натовській касці, тепловізор, плащ-невидимка, шкіряний рюкзак із тушонкою. Погляд важкий від смертельної втоми, але хватка на зброї міцна.

Наприкінці плентається радник мера — Іван Сміренський. Спочатку не одразу впізнав його, бо це складно пояснити, але чомусь Сміренський у той момент був одягнутий у костюм медичної сестри: білий халат, чепчик із вишитим червоним хрестом, високі ботфорти.

👠

Йде непевно, в очах — чистий розпач і розгубленість.

🥼

Ви одразу уявили собі однострій медичного працівника? А ні! Сміренський був у костюмі медичної сестрички, однак із секс-шопу!

🔞

Звичайно, «Spasskiy_sovetnik», зустрівши на власні очі цю картину, не встигнувши привітатись із партизанським загоном Сєнкевича, почав нестримно сміятись, не міг заспокоїтись.

Коренєв і Брижатий підтримали цю справу: знявши вушанку та натовську каску відповідно, теж дико реготали.

Сєнкевич був сконцентрований, із кам'яним виразом та важким поглядом звіра — видно, що думками десь далеко, і те, що відбувається навколо, його ніяк не торкало.

Трішки заспокоївшись та витерши сльози, питаю в козаків: а чому ваш Ванька в костюмі медичної сестри, та й ще в такому екстравагантному?

Сашко Сєнкевич із тим самим важким поглядом відповідає: а як покращив медицину Миколаєва з соціальними проєктами, у тому тепер нехай і воює. До того ж взяли його з собою, бо турнікет вміє швидко накласти.

«У матросов нет вопросов», — кажу загону січових стрільців. Йдіть відпочивайте вже. Бо вночі знову кацапів відтісняти від міста, лише на вас у містян сподівання.

Так і вистояло місто корабелів: хто в чому і на чому, через страх і виснаження, але в єдності.

💪🇺🇦

Життя продовжується – котимось далі!

🍿