Мартін Гайдеґґер — один із найвизначніших і найглибших німецьких філософів ХХ століття, реформатор європейської думки, мислитель Буття та творець фундаментальної онтології, чий інтелектуальний доробок став наріжним каменем для консервативно-революційної думки, європейських «нових правих» та традиціоналістської критики модерну. Автор епохальних праць «Буття і час», «Внески до філософії (Про подію)», «Питання про техніку», «Стежки», «Лист про гуманізм» та монументальних «Чорних зошитів».

Народився 26 вересня 1889 року в містечку Мескірх у Швабії в консервативній родині ремісника й церковного паламаря. З юності був нерозривно пов’язаний із рідною землею та шварцвальдським ландшафтом. Спершу вивчав теологію у Фрайбурзькому університеті, однак згодом обрав філософію, досліджуючи античність, середньовічну схоластику, Канта, К'єркегора та Ніцше, а згодом став найближчим учнем і наступником творця феноменології Едмунда Гуссерля.

У 1927 році вихід трактату «Буття і час» здійснив інтелектуальний землетрус. Гайдеґґер оголосив, що вся західна цивілізація зайшла в глухий кут через «забуття Буття», підмінивши священне таїнство існування утилітарним обліком окремих речей. Центральним поняттям його філософії стало Dasein («тут-буття» або «ось-буття»), що стало його головним філософським тараном проти ліберального індивідуалізму.

Критика ліберального індивідуалізму крізь призму Dasein б'є по самому фундаменту західного просвітницького проєкту, який століттями конструював людину як автономного, ізольованого та абсолютно вільного суб'єкта. Ліберальна традиція ще з часів Джона Локка виходить із того, що спочатку існує незалежний атом-індивід, який має розум, певні вроджені права і вже потім, за своїм раціональним вибором, вступає у відносини із суспільством чи державою через суспільну угоду. Гайдеґґер своїм поняттям Dasein буквально знищує цю ілюзію незалежності, доводячи, що жодного ізольованого, чистого «Я» до і поза світом не існує в принципі. Людина завжди вже закинута в конкретний історичний контекст, культуру та мову, вона від самого початку переплетена зі своїм оточенням, тому намагатися вирвати її з цього ґрунту і розглядати як автономну одиницю — означає повністю спотворювати її природу.

Ба більше, Гайдеґґер показує, що оспівувана лібералізмом індивідуальна свобода в сучасному масовому суспільстві перетворюється на свою протилежність. Проголошуючи культ незалежного его, ліберальна цивілізація насправді породжує тотальну уніфікацію та диктатуру посередності, яку філософ називає терміном Das Man. У цьому стані уявної свободи людина втрачає себе, розчиняючись у безликій масі: вона думає так, як заведено думати, купує те, що модно купувати, і розважається так, як приписано індустрією споживання. Індивідуальність, за Гайдеґґером, досягається через мужнє подолання цієї повсякденної усередненості, через екзистенційний страх і глибоке усвідомлення власної смертності, що повертає людину до її істинного витоку.

Більше у другій частині.

«Такої речі як людина, що є людиною завдяки самій собі, не існує.» — МартінГайдеґґер

Ідеологія

SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати