Юліус Евола (повне ім’я — Джуліо Чезаре Андреа Евола) — італійський філософ, езотерик, письменник і мислитель, один із найвпливовіших представників інтегрального традиціоналізму, автор ключових праць «Повстання проти сучасного світу», «Люди серед руїн», «Язичницький імперіалізм» та «Осідлати тигра».

Народився 19 травня 1898 року в Римі в сім’ї іспанського походження. Ріс у католицькому середовищі, але рано відкинув християнство. Навчався в технічному інституті, згодом вивчав інженерію, проте відмовився отримувати диплом, вважаючи академічні титули буржуазними. У юності захоплювався живописом і літературою, читав Ніцше, Вайнінгера, Міхельштедтера, Уайльда та д’Аннунціо. Брав участь у футуристичному та дадаїстському рухах, виставляв абстрактні роботи, однак швидко залишив мистецтво заради філософії та духовних пошуків.

Під час Першої світової війни служив офіцером артилерії на плато Азіаго. Після війни пережив глибоку екзистенційну кризу, після якої звернувся до східних доктрин (даосизм, тантра, буддизм) і західної герметичної традиції. У 1920-х роках сформулював філософію «магічного ідеалізму», переклав «Дао де цзін», написав першу італійську працю про тантру та заснував разом із однодумцями езотеричну групу UR.

У 1928 році вийшла полемічна робота «Язичницький імперіалізм», у якій він закликав фашизм повернутися до римської язичницької традиції й відмовитися від християнства. Головною працею став трактат «Повстання проти сучасного світу» (1934). У ньому Евола протиставив світ Традиції — ієрархічний, сакральний, орієнтований на трансцендентне — сучасному світу як добі занепаду, Калі-Юги. Він послідовно критикував матеріалізм, егалітаризм, прогрес і демократію як прояви духовного розпаду.

Евола ніколи не був членом Національної фашистської партії. До фашизму та націонал-соціалізму ставився критично, вважаючи їх недостатньо радикальними й занадто сучасними, масовими та біологічно-матеріалістичними. Водночас співпрацював із партіями на культурному рівні, розвивав ідею «духовного расизму» (на противагу суто біологічному) і шукав у цьому можливість відродження аристократичного й імперського духу.

Під час Другої світової війни перебував у Німеччині та Австрії. У квітні 1945 року у Відні був тяжко поранений під час бомбардування й на все життя залишився паралізованим нижче пояса.

Після війни Евола повернувся до Риму. У 1951 році його судили за звинуваченням у сприянні неофашистським організаціям, але виправдали. Відтоді він повністю зосередився на письменництві.

У цей період з’явилися ключові післявоєнні праці: «Люди серед руїн» (1953) — політичний орієнтир для тих, хто залишився вірним Традиції в зруйнованому світі; «Метафізика статі» (1958); «Осідлати тигра» (1961) — своєрідний посібник із внутрішнього виживання для «диференційованої людини» в епоху розпаду. Також вийшли «Вчення про пробудження», «Герметична традиція», «Шлях кіноварі» (інтелектуальна автобіографія) та інші роботи.

11 червня 1974 року Юліус Евола помер у Римі у віці 76 років. Згідно з заповітом, його прах розвіяли в льодовиковій ущелині на горі Монте-Роза. Він залишив після себе значну спадщину, яка продовжує впливати на традиціоналістичну та консервативно-революційну думку.

«Хоча остання епоха, Калі-Юга, є добою жахливих руйнувань, ті, хто живе в ній і, попри все, зміг вистояти, можуть здобути плоди, яких нелегко досягти людям інших епох». — Юліус Евола

Ідеологія

А з його працями ви можете ознайомитись у нашій бібліотеці

SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати