«Під Двором Люцифера я розумію тих, хто, маючи в собі нордичну кров і залишаючись вірним їй, обрав для себе метою пошук свого бога.» — «Двір Люцифера» Отто Ран, 1937 рік. Lucifer (з лат. lux — світло, ferre — нести). Що це за постать? Сатана, що несе за собою морок і темряву, чи більш загадковий персонаж?Люцифер це не «Сатана» і не «падший ангел», як йому приписують християни. Це фігура та постать, що насамперед означає «той, хто несе світло» або «вісник ранку».Вперше Люцифера описували римляни як сина богині зорі Аврори, а також як уособлення Венери перед сходом сонця. Часто його зображали як красивого юнака з факелом, що сповіщає про появу ранкової зорі. Звідси й пішло уявлення про те, що він є сином богині Аврори. Греки називали Люцифера Фосфором (Phosphoros), що означало «той, хто несе світло».Ще раніше у вавилонських міфах існували паралелі до Люцифера, а саме міф про бога Хелела (Helel), що означає «сяючий». У ньому описується, як він намагався піднестися до трону верховного Бога, але був зупинений. Це часто інтерпретується як астрологічна метафора: Венера яскраво сяє, але зникає з неба, коли сходить сонце.Щодо Люцифера та того, чому християни ототожнили його із Сатаною та падшим ангелом, то в зверненні до царя Вавилона була фраза:«Як же ти впав з неба, о зоре ранкова, сину світанку!» Це була метафора про гордого правителя (Хелела), який так само «впав» через волю верховного Бога. Саме з цього згодом виник образ падшого ангела, який нібито приніс людям темряву, смерть і страждання.Християни переосмислили образ Люцифера, і відтоді він став символом «безбожності» та «тьми». Це було пов'язано з боротьбою проти язичництва. Ототожнення позитивного дохристиянського образу римського або грецького «світлоносця» з дияволом допомагало демонізувати конкуруючі культи. До речі, у самій біблії ім'я Люцифера майже ніде не згадується. Тому образ Люцифера, який ми знаємо сьогодні, значною мірою був сформований популярними письменниками, такими як Данте, Мільтон та іншими.Але Отто Ран запропонував інше бачення Люцифера. Саме він популяризував образ Люцифера не як Сатани, а як того, ким він, на його думку, був насправді. Отто Ран народився 18 лютого 1904 року в місті Міхельштадт, Німеччина. Пізніше він став відомим дослідником і був запрошений до лав SS самим Гіммлером. У 1936 році Ран вступив до SS, став співробітником Головного управління з питань раси та поселення та отримав звання унтершарфюрера SS.З молодих років Отто Ран захоплювався ідеями єретиків, історією та містикою катарів і альбігойців — саме цьому він присвятив значну частину свого життя. Ран шукав міфічну Чашу Грааля або, як пізніше вважав сам, камінь Грааль, що нібито випав із корони Люцифера.За час своїх пошуків він написав дві книги. Першу — «Хрестовий похід проти Грааля» (Kreuzzug gegen den gral 1933) і другу — «Двір Люцифера» (Luzifers Hofgesind 1937), у якій описував Люцифера як справжнього носія світла, подібного до Аполлона та інших сонячних і світлових божеств.Катари для нього були хранителями давньої північної традиції, що протистояла римсько-християнському «гнобленню». Люцифер у працях Отто Рана постає як бог «добрих духів Європи», предків-язичників та єретиків.Подальша доля Отто Рана достеменно невідома. Але важливість його праць залишається значною. Його внесок, дає інше розуміння про Грааль та Люцифера як постаті, що несе світло та добро.До речі, чи хотіли б ви побачити більше матеріалів про Грааль у майбутньому? Напишіть про це в коментарях.Традиція SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати