​​13 липня 2020 року💔Сьогодні минає п’ять років з дня загибелі українських військових поблизу населеного пункту Зайцеве: сержанта морської піхоти Ярослава Журавля, старшого лейтенанта Дмитра Красногрудя, військового медика Миколи Іліна з позивним «Естонець».П’ять років як кілька днів «під особистим контролем» Зеленського Ярослава Журавля просто залишили помирати пораненим. Тоді Ярослав разом із групою вийшов у "сіру зону", щоб евакуювати тіло загиблого командира — старшого лейтенанта Дмитра Красногрудя, який загинув від вибуху на міні. Ця місія нібито була погоджена з ОБСЄ і мала «підтверджений» режим тиші.Попри всі домовленості, яких московити, в принципі, ніколи не дотримуються, українська група потрапила під вогонь. Ярослав отримав важке поранення. Військовий медик Микола Ілін «Естонець», загинув, коли вийшов для порятунку Журавля. Ярослав все ще кілька днів залишався живим. Його фіксували з дронів, він самостійно накладав джгут, подавав сигнали, намагався повзти, але жодної спроби його евакуювати так і не відбулося.На місці був Головнокомандувач Хомчак, який, за словами Зеленського, діяв "у межах його особистого контролю над ситуацією". За три доби такого контролю не було ухвалено жодного рішення, яке б дозволило врятувати Ярослава. Він помер у муках — із пораненням, без води, без допомоги. Після цього ще й почали перекладати відповідальність на побратимів Журавля, які в той час самі були в госпіталі з пораненнями.У Ярослава був шанс вижити, якби Зеленський боровся за своїх військових, а не тримався тоді за «всеосяжне перемир’я» з московією і «любов» путіна.Зеленський досі не підтримав заклики Верховної Ради України і не удостоїв Ярослава Журавля званням Героя України...За п’ять років не було зроблено нічого, щоби дати відповідь на питання — чому не організували порятунок і хто за це відповідає. Жодної відповідальності..Ми не маємо права забувати. Ми повинні пам’ятати завдяки кому Україна є зараз. Вічна пам’ять Ярославу Журавлю, Дмитру Красногрудю, Миколі Іліну🕯️