Террор по отношению к адвокату Торрес не предполагается". В іншому донесенні, за жовтень 1926-го, повідомлялося, що українці утримуються від замаху на Шварцбарда, аби не наражатися на додаткові звинувачення в "бандитизмі": "Украинцы должны до суда воздержаться от каких бы то ни было выступлений против членов Посольства СССР и членов семьи Шварцбарда, так как в противном случае выступление могло бы только подтвердить факт бандитизма украинцев и этим дать возможность к оправданию Шварцбарда. В случае оправдания или малого наказания для Шварцбарда, он может быть убит в здании суда украинцем, который тут же отдаст себя в руки властей". В ході слідства в Парижі стався замах на одного з свідків сторони Шварцбарда. Радянські спецслужби трактували його як провокацію або ж справу "диких одинаків" – безпритульних в Парижі українців. У Франції "терористична" праця уенерівців покладена на підполковника Закулісо, який працює на одному з металургійних заводів в околицях Парижу. В Празі – підполковники Ліницький і Сурканов або Цурканов, готують "велику неприємність" для радянського посла Володимира Антонова-Овсієнка. Уенерівці Пивоваренко і Коломійцев, що мешкають у Варшаві, крутяться біля радянського консульства, ймовірно плануючи підкинути вибухівку. В Україну переправились 7 агентів осіб із завданнями вбити більшовицьких "вождів" Петровського, Чубаря, Скрипника. Такі повідомлення свідчать про те, що серед українців дійсно кружляли відповідні чутки. З іншого це міг бути блеф радянських спецслужб, аби виправдати своє існування й підкреслити вагомість своєї праці.