Утік з ув'язнення в Києві — 1 вояк 3-ї Залізної дивізії (Спартак Грицько).Загинули та зникли безвісти: 47 вояків 3-ї Залізної дивізії.Зі складу 6-ї Січової дивізії добровольцями брали участь у Листопадовому рейді 191 старшина, козак та урядовець (не рахуючи командира бригади полковника Романа Сушка та старшин-січовиків, які працювали у Партизансько-повстанському штабі Тютюнника). З них лише 48 повернулися до таборів інтернованих, усі поранені або обморожені [15]. Більшість зі старшин та стрільців 6-ї Січової дивізії, які вціліли у бою під с. Малі Миньки, також вибиралися до Польщі самостійно. Про цих героїв згодом написав докладні спогади один зі старшин 6-ї дивізії, відомий в еміграції художник та громадський діяч Микола Битинський.Кількість військовослужбовців 2-ї Волинської та 4-ї Київської дивізій, які повернулися з Листопадового рейду, можна простежити на підставі наказів по 2-й Волинській дивізії.— 26-27 листопада 1921 року повернулися з „робіт" 10 старшин, 2 підхорунжих та 11 козаків 2-ї Волинської дивізії.— 28 листопада 1921 року прибули 1 старшина та 1 козак 4-ї Київської дивізії.— 30 листопада 1921 року прибуло 55 старшин, урядовців та козаків 4-ї Київської дивізії. У цій групі були генерал Янченко та підполковник Шраменко.— 5-7 грудня 1921 року прибуло 18 осіб з різних частин, переважно з 4-ї Київської дивізії, у тому числі — сотники Тобілевич та Кузьменко-Титаренко.— 7 грудня 1921 року передано до табору польським довудством 8 старшин та козаків з різних частин, які, очевидно, прийшли на польсько-радянський кордон поодинці.— 8-9 грудня 1921 року прибув 1 старшина, 1 урядовець та 13 козаків. Старшина поранений у бою за Коростень Іван Петренко. Очевидно, решта також поранені, які вже мали змогу самостійно пересуватися.7 та 16 грудня 1921 року передано до табору польським довудством 8 підстаршин та козаків, які, напевно, також діставались до польсько-радянського кордону поодинці [16]. Загалом з 26 листопада по 16 грудня 1921 року до табору Каліш прибуло та було зараховано до 2-ї Волинської дивізії 119 осіб, переважно зі складу 4-ї Київської дивізії. Не поїхали до таборів, а виїхали одразу до Львова Юрій Тютюнник, Юрій Отмарштейн, Олекса Лушненко та інші особи, наближені до штабу. Залишилися також у шпиталях важко поранені та обморожені вояки.Усі вище наведені дані красномовно свідчать, що безпосередньо з групи генерала Тютюнника до Польщі повернулося не менше 300 осіб.