ОЛЕНА ШУЛЯК

Без емоцій неможливо згадувати, наскільки ще 5 років тому нас переконували у неможливості цифровізувати будівельну сферу та нереальності того, щоб поволі вбивати корупцію діджиталізацією. Наша команда була першопрохідцями на цьому шляху в містобудуванні. Вона тонула в іронічній критиці та безцеремонних нападах, а я особисто отримувала труну з вінками ще під тодішній Мінрегіон з красномовними стрічками-посланнями, мовляв, "твій задум помре ненародженим".Через 5 років, спільно з командами однодумців, які створювали-реалізовували Єдину державну електронну систему у сфері будівництва (ЄДЕССБ), що стала справжньою цифровою революцією для будівельного ринку, ми зустрілися під час форуму «Цифровізація містобудівної діяльності в Україні. Поточний стан і наступні кроки для прозорого відновлення», щоб провести проміжні підсумки та обговорити майбутні кроки.Так і що маємо на сьогодні? Знищена нами ДАБІ вже давно пішла в минуле разом з документами-папірцями, які так любили губити і знаходити чиновники-корупціонери. Натомість, за чотири роки роботи, у створеній нами ЄДЕССБ було надано до 163 тис послуг через Дію, а антикорупційний ефект її діяльності вже перевищує 10 млрд гривень! ЄДЕССБ відвідали 1,5 млн користувачів, а сама система містить 6+ млн електронних документів. Ось так попри утиски та погрози, нехай і не блискавичними (але точно впевненими) кроками будується цифрове прозоре майбутнє нашої країни. І приклад цьому не лише ЄДЕССБ, а й Реєстр пошкодженого та знищеного майна (РПЗМ) — єдине державне джерело верифікованих даних про пошкоджене і знищене майно внаслідок війни. Його, до речі, також створювали, щоб усі дані були винятково у цифрі та не залежали від чиновників, які потенційно можуть крутити дані на свій лад заради вигоди. І на сьогодні РПЗМ - основа держпрограми єВідновлення, завдяки якій понад 102 тис українських родин отримали компенсацію за пошкоджене війною житло, ще біля 17 тис – погодження на фінансування купівлі нової оселі. А ще цей реєстр – частина Міжнародного реєстру збитків та основа для наслідування інших країн, які вже висловили бажання створити і собі такий прозорий цифровий механізм для отримання даних внаслідок стихійних лих.Діджиталізацію не спинити, процес пішов. На сьогодні вдалося зробити чимало. Країна мала багато викликів у сфері будівництва, зокрема, і містобудівний кадастр. Його презентували сьогодні на форумі. І так, його частина – це ЄДЕССБ. Війна внесла корективи у наші плани, коли ми мали швидко і якісно реалізувати РПЗМ та єВідновлення, тому ми зробили це позачергово.Тому цифрова реформа містобудування триває. І попри нинішні насмішки, сумніви та критику, як і 5 років тому, у нас є мета на найближчий час роботи. Наступний крок – знищення корупції в департаментах архітектурно-будівельного контролю, що на місцях стали маленькими “ДАБІ” з великими хабарями. Натомість ми маємо реалізувати автоматичну видачу містобудівних умов та обмежень, бо всім давно відомо: комп’ютер хабаря не бере.Дякую всім, хто зі мною на цьому шляху. Це непроста дорога, яку доводиться долати надзусиллями. Але результати того варті, їх бачать люди, чесний бізнес і совісні ОМС. Заради цього варто боротися 🇺🇦

Безбар'єрність — це тест на розвиток суспільства.Це показник того, наскільки ми готові створити простір, де кожен має право жити на рівних. Це не лише про пандуси чи зручні двері, а про те, чи вміємо ми чути один одного🚧 На жаль, Україна досі залишається місцем, де безбар'єрність імплементується в реальність повільніше, ніж того б хотілося. У нас є хороше законодавство, будівельні норми, які вимагають доступності. Але реальність на вулицях часто нагадує смугу перешкод, а не гармонійний простір для кожного. Бар'єри в інфраструктурі часто дорівнюють бар'єрам ментальним. ♿️ Інклюзивність— це не тільки пандуси, але й можливість кожного отримати вільний доступ до державних послуг, реалізувати себе як громадянин, не відчуваючи жодних обмежень. Це право кожного бути почутим, видимим і рівноправним.💬 Нещодавно на Національному форумі прав людей з інвалідністю, організованому Fight For Right та ГС Ліга Сильних обговорювали, як зруйнувати ці бар'єри разом. Під час публічних консультацій щодо законопроєкту "Про основні засади відновлення", який ми проводили цьогоріч за участі біля 1000 учасників, громадяни наголошували на інклюзивності, рівності для всіх, людиноцентричності. Ці голоси повинні бути почуті, ці принципи повинні стати частиною нашого нового суспільства.Створення безбар'єрного середовища також передбачене у Програмах комплексного розвитку (ПКВ), де громади закладають питання доступності у свої плани відновлення та розвитку. Наприклад, Київська область показує лідерство в цьому процесі, аналізуючи потреби кожного навчального закладу, лікарні, об'єкта соціальної інфраструктури, щоб забезпечити доступність для всіх.❗️Найбільший виклик — це змінити відношення. Пам'ятаю, як під час одного з засідань Комітету ми заслуховували представника проєктної організації, яка будувала школу без пандусів. Його пояснення на цю проблему було: «У нас не будуть вчитися діти з інвалідністю». Ця фраза говорить сама за себе. І якраз такий підхід — справжній бар'єр, який ми маємо подолати всі разом. Україна має бути країною для всіх, без винятків.

Незважаючи на те, коли відбудуться перші післявоєнні вибори, законодавча база має бути підготовлена ​​заздалегідь, щоб провести їх на найвищому демократичному рівні.🖥 Нещодавно Комітету держвлади презентували дослідження щодо оцінки ризиків та можливостей використання альтернативних форм голосування на післявоєнних виборах в Україні з фокусом на інтернет-голосуванні. Аналітику підготували за підтримки Council of Europe.📊 Згідно з дослідженням та практичними рекомендаціями на основі досвіду країн ЄС, є різні альтернативні шляхи голосування, насамперед:✉️ Поштове голосування (можливе в 19 країнах-членах ЄС).🌐 Інтернет-голосування (застосовується у Франції та Естонії).До поштового голосування наразі довіру мають лише близько 8 % громадян, інтернет-голосування також має низький рівень довіри українського суспільства. Крім цього, для того щоб побудувати надійну систему інтернет-голосування, необхідно вирішити ряд питань, зокрема:❓Як забезпечити таємницю голосування та уникнути стороннього примусу?❓Як гарантувати надійну ідентифікацію виборця?❓Чи маєте інтернет голосування використовуватися тільки через персональний комп'ютер, чи також через смартфон?❓Як розробити надійну державну цифрову інфраструктуру, захищену від маніпуляцій?❓ Як забезпечити інвестування в незалежні сервери та створення незалежних органів підрахунку голосів? 🇪🇪 Приклад Естонії демонструє, що їм знадобилося 25 років, щоб понад 50% виборців, які взяли участь у голосуванні, проголосувати електронним способом. У цій країні кожен громадянин має ID-карту, яка містить електронний цифровий підпис. Крім того, в Естонії функціонує єдиний центр сертифікації.Своєю чергою, в Україні значно існує більше центрів сертифікації, а також безліч електронних цифрових підписів, що створює певні виклики для уніфікації систем.💡 Перші післявоєнні вибори мають мати абсолютну довіру до їхньої легітимності. Тому виклики щодо їх проведення потребують широкої громадської дискусії, інформаційної кампанії з роз’яснення, і, звісно ж, адаптації виборчого законодавства. Дякуємо міжнародним партнерам за активну роботу на цьому шляху!

Окрім фізичної допомоги (житло для ВПО, дрони для військових, відпочинок для дітей захисників, міжнародна діяльність, створення безʼбарєрності) наші ЗеЖінки займаються надважливими інформаційними кампаніями, мета яких – подолання стереотипів. На цьому наголосила під час щорічного зʼїзду лідерок нашого жіночого крила. 📚 Історія показує, що стереотипи відносно жінок можна й треба змінювати. І якщо ще на початку 20 сторіччя жінки не мали виборчого права, то сьогодні навіть сама постановка тем на кшталт «виборчого права жінок» звучить дивно. Це вже навіть не предмет для обговорення. ❤️ Вірю, що пройде час, і так само дивно будуть звучати ті теми, яким ми сьогодні присвячуємо форуми й меморандуми: «жінки в політиці», «рівність в оплаті праці», «гендерно зумовлене насильство». А як довго нам чекати – залежить від нас самих. Та судячи з історій наших ЗеЖінок, які щоденною працею наближають перемогу та євроінтеграцію нашої країни — вони роблять все можливе, щоб скоротити цей час.💪 Дякую кожній за силу та принципову міцну позицію щодо захисту демократичних цивілізованих цінностей. Кожна — гідна, щоб стати рольовими моделями для інших жінок, щоб спонукати, надихати та долучати до спільних дій!

Стадіон Державної податкової академії в Ірпені — місце, де мали звучати оплески, здобуватись спортивні рекорди, відбуватись змагання. Натомість зараз це лише порожні трибуни і тиша, яку розриває лише вітер, що гуляє між недобудованими конструкціями.Цей об'єкт отримав два важкі удари. 1️⃣Перший — ще тоді, коли, за старою недоброю традицією, просто «закінчилися гроші» на завершення будівництва, хоча до фінішу залишилося зовсім небагато.2️⃣Другий удар завдала війни. Обстріли російських окупантів додали руйнувань і зробили цей стадіон остаточно покинутим.Сьогодні він стоїть пусткою. Але це можна змінити.💡Під час бізнес-форуму в Ірпені я нагадала про намір перетворити спортивний обʼєкт на спорткомплекс для ветеранів, що дозволить місту стати центром розвитку адаптивного спорту та спортивної реабілітації для ветеранів. Це не просто ідея, це потреба, яка назріла вже зараз. Війна рано чи пізно закінчиться, але її наслідки залишаються з нами на десятиліття. Особливо гостро стоять питання адаптації ветеранів до мирного життя. І спорт — це один із найефективніших методів підтримки ветеранів. Це не просто теорія. Проведені змагання «Сильні України», які ми організували разом із колегами з Слуга Народу, Василем Вірастюком та Федерацією стронгмену України, показало шалений запит на ветеранський спорт. Ветерани хочуть змагатися. Хочуть тренуватися. І головне — їм потрібні місця, пристосовані для цього. Ірпінь може стати першим містом, яке може створити такий спортивний простір. Тому університету, місцевій та центральній владі слід об'єднатися спільно з донорами, бізнесом та партнерами, щоб знайти всі можливості для такого перетворення. Раніше ми вже проводили подібні зустрічі, але нині їх слід відновити з новою силою, щоб досягти якнайшвидшого результату.

📈 Ірпінь — не просто місто-супутник столиці. Це місто, яке в 2022 році стало символом стійкості, переживши важкі бої та окупацію. Сьогодні Ірпінь не лише відбудовується, а й ділиться своїм досвідом, щоб допомогти іншим громадам піднятися і знову стати на ноги.Сьогодні Ірпінь це:➡️170 підприємств, які є учасниками програми «Доступні кредити 5-7-9%»;➡️в місті відкрили ветеранський простір “VETERAN SPACE. IRPIN” — унікальний інклюзивний простір для ветеранів, їхніх сімей та родин полеглих Героїв, де воїни можуть не лише отримати психологічну та юридичну допомогу, а й консультації щодо розвитку бізнес-проєктів;➡️загалом в Ірпені 24 тис. ВПО, які дуже активно співпрацюють з бізнесом та створюють свої проєкти розвитку. ✍️ Саме тому сьогодні в Ірпені відбувся бізнес-форум на тему "Можливості місцевого самоврядування у залученні, підтримці та розвитку бізнесу". Це була можливість зібрати всіх — від представників місцевої влади до підприємців, аби разом обговорити, як відновити економіку на місцевому рівні. Ірпінь на власному прикладі показує, що зміни можливі, коли влада, бізнес і жителі об'єднуються заради спільної мети. Тут панує дух співпраці та бажання рухатися вперед.📊 Успіх починається з якісного планування. Без плану навіть найкрутіші проєкти можуть зазнати невдачі. Зараз держава через програми комплексного розвитку (ПКВ) об'єднує зусилля щодо відновлення та економічного розвитку, чітко окреслюючи напрями для бізнесу. Наприклад, якщо тут буде прокладена дорога, то логістичні компанії повинні вже готуватися до нових можливостей. Якщо тут планується індустріальний парк, промисловість має бути готова інвестувати в розвиток. А там, де з'явиться житловий район, зростатимуть нові перспективи для громади.🌍 Київщина стала першою областю, яка створила обласну ПКВ — своєрідну дорожню карту для відновлення, розвитку та залучення інвестицій як від міжнародних партнерів, так і від бізнесу. Це важливий крок уперед, який відкриває нові горизонти для співпраці та розвитку. Першим бути завжди важко, але й стати попереду черги маючи покроковий план дій — це величезна перевага🤝 Дуже важливо, щоб громади дивилися на бізнес як на партнера, а не як вовк на ягнятко. Наприклад як працюють у Харкові, де знижують податковий тиск на бізнес а на Закарпатті підтримують релоковані підприємства, допомагаючи їм знайти нове місце для розвитку. Підтримка внутрішньо переміщених осіб — це ще один напрям, який може стати потужним стимулом для розвитку. Люди — це носії змін, і саме вони можуть стати рушієм справжніх перетворень у громадах.

🔥 Не просити, а мати можливості; не отримувати довідки для соцдопомоги, а самостійно створювати бізнес-плани - так хочуть адаптовуватися до цивільного життя майже 70% ветеранів, які мріють відкрити власну справу.💡 Це — результати шостого опитування Українського ветеранського фонду з питань потреб ветеранів і ветеранок. Подивимось правді в очі: за майже 10 років російської агресії донині маємо несформовану адекватну державну ветеранську політику, а питання адаптації ветеранів до мирного життя - це більше турбота родин та волонтерів.🇺🇸Своєю чергою, у США, наприклад, існує програма для ветеранів Transition Assistance Program (TAP), яка концентрується на кар'єрній та психологічній підтримці ветеранів. Від складання резюме до отримання інвестицій у власну справу - це повний цикл підтримки, який допомагає ветеранам знайти своє місце в цивільному житті та розвивати власні можливості.📉 У нас же ветеранський бізнес не має системної підтримки держави. Це погано як для ветеранів, так і для нашої економіки. 📊 У Парламенті очікують на ухвалення у другому читанні законопроєкт про ветеранське підприємництво - №10258. Після цього кількість бізнесів на ринку соціального підприємництва може зрости щонайменше на третину. Цьому сприятимуть податкові стимули для ветеранів, які передбачені у законопроєкті, запровадження податкових канікул, компенсація ставок за кредитами.📌 А поки, згідно з дослідженням, ми маємо такі показники:➡️53% опитаних відповіли, що держава скоріше не виконує своїх обов'язків,➡️26,9% зазначили, що зовсім не виконує.➡️1% опитаних вважає, що держава цілком і повністю виконує.⚠️ Ці цифри свідчать про те, що державна підтримка ветеранів потребує суттєвого покращення. Необхідні конкретні кроки: належне фінансування програм, консультаційна підтримка, а також створення можливостей для самозайнятості та розвитку власного бізнесу. Лише так ми зможемо допомогти ветеранам успішно інтегруватися в цивільне життя.

Індустріалізація — це мистецтво перетворювати ресурси на можливості.🌍 Створення продукції з високою доданою вартістю, використання внутрішніх ресурсів, кооперація підприємств на національному рівні — це шлях, яким пройшли всі економічно розвинені держави світу. Силіконова долина не виникає в економічній пустелі; її ґрунт рясно збагачують індустріалізацією, яка створює запит на інновації та технології.🏗 Сьогодні Україна зосереджена на створенні потужних індустріальних парків.🔧 В Україні вже працює 68 індустріальних парків: 48 з них перебувають під керівництвом управляючих компаній, а у 18 вже є резиденти. Їхні керуючі компанії отримають державне кредитування за програмою «5-7-9». Окрім цього, незабаром можуть з’явитися екоіндустріальні парки, що відповідатимуть сучасним вимогам сталого розвитку.📜 Парламент підтримує розвиток індустріальних парків через створення якісної законодавчої бази, яка має підстелити перину під бізнесові ініціативи. Йдеться насамперед про законопроєкт №12117 — “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення функціонування індустріальних парків”.📌 Що він передбачає?🔹Чітке розмежування функцій всіх суб’єктів індустріального парку.🔹Розширення видів діяльності учасників парків.🔹Можливість створення власної генерації електроенергії, сториджів та інших об’єктів альтернативної енергетики.🔹Дозвіл на зведення додаткових об’єктів: навчальних центрів, закладів громадського харчування, допоміжної інфраструктури.А екоіндустріальні парки можуть стати новим етапом розвитку, забезпечуючи не лише виробництво, але й відповідальне ставлення до природи.💡 Цивілізації зростають не через комфорт, а через виклики Сьогоднішній час — це виклик, і саме індустріальні парки можуть стати відповіддю України.🏙 Це не лише про заводи чи фабрики. Це про культуру дій, готовність створювати нову реальність у своїх містах і селах. Це про нас із вами. Бо, зрештою, індустріалізація — це завжди історія людей, які не бояться будувати і створювати.

День Гідності та Свободи — нагадування про те, ким ми є.🔥 Запах гарі, холодний вітер і розуміння, що зворотного шляху немає. Тоді, на Майдані, кожен крок, кожен вигук, кожна пісня гімну були про одне — про нашу гідність і нашу свободу. І сьогодні, через роки, цей день не втрачає своєї сили.🇺🇦 Ми віддаємо шану тим, хто піднявся на захист наших прав тоді, і тим, хто боронить нашу землю зараз. Тим, хто стояв під дощем і морозом, хто співав гімн у темряві ночі, вірячи в краще майбутнє. І тим, хто ніні, на фронті, не дає ворогу стерти з наших сердець слово «свобода».🕯 Ми пам'ятаємо Майдан як символ сили, місце, де народжувалася нова Україна. Ми пам'ятаємо обличчя тих, хто віддав життя, але не здався. Їхні очі, їхні посмішки і незламний дух досі з нами. Їхня боротьба — наш обов'язок.💙 Цей день — не лише про минуле. Це про кожного з нами сьогодні. Про тих, хто бореться, хто чесно працює, допомагає ближньому, виховує дітей у любові до Батьківщини. Гідність і свобода — це наша спільна справа, наша щоденна робота, наш шлях до майбутнього.🌟 Свобода — це не лише право, це обов'язок. Це не лише боротьба, це єдність. Ми разом крокуємо цією дорогою, і як би не було важко, ми знаємо: світло у наших серцях здатне перемогти будь-яку темряву.Україна — це ми. Ми вільні. Ми нескорені. Ми переможемо. ✊

1000 днів повномасштабної війни. Десятиліття агресії. Століття спротиву.1000 днів…Це 1000 світанків, які ми зустріли з надією на перемогу. 1000 днів, коли кожен із нас, незалежно від обставин, був частиною великої боротьби. 1000 днів болю, втрат і випробувань, але також 1000 днів незламної віри і єдності.Ця війна, яку ми називаємо великою, почалася задовго до лютого 2022 року. 10 років ворог атакує нас — спочатку приховано, потім відкрито. Він анексував Крим, запалив полум'я війни на Донбасі, намагався розколоти нас зсередини. Але навіть це не початок. Це лише нова сторінка в століттях їхніх спроб підкорити Україну.Ця агресія має глибоке коріння. Вони століттями намагалися стерти нас з лиця землі. Голодомор, репресії, депортації, війни — усе це було частиною їхньої стратегії. Але кожного разу ми виживали. Кожного разу ми ставали сильнішими. Вони бояться нас, бо ми — народ, який неможливо зламати.1000 днів великої війни — це час, коли весь світ побачив справжню Україну. Це країна, яка не схиляє голови. Це люди, які готові боротися за свободу до останнього подиху. Це нація, яка, попри біль і втрати, продовжує жити, працювати і любити. Вони бомбардували наші міста, але не змогли зруйнувати нашу волю. Вони вбивали наших дітей, але не змогли знищити нашу віру в майбутнє.Ця боротьба — не лише за нашу землю. Ми боремося за саме право бути вільними, за право писати власну історію, за те, щоб більше жодна імперія не диктувала нам, як жити. Наші воїни тримають не лише фронт, вони тримають світовий порядок, в якому зло не може залишитися безкарним.1000 днів великої війни, 14 років сучасної агресії і століття спротиву довели одне: нас не знищити. Ми втратили багато, але не втратили себе. Ми стояли і стоятимемо, поки останній окупант не залишить нашу землю. Бо Україна — це не просто держава. Україна — це незламна ідея свободи.І ми переможемо.Слава Україні! Героям слава!