ОЛЕНА ШУЛЯК

Іноді здається, що українські парковки — це окремий вид фольклору.Тут є свої легенди, свої герої, свої антигерої й навіть міфи про «я на хвилинку». Здавалося б, дрібниця, але вона дуже точно показує, як ми вміємо співіснувати в одному місті.🚗 Нещодавно Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12437, документ, який нарешті наводить порядок у темі паркування для батьків з маленькими дітьми.Що передбачає законопроєкт:🔸 обов’язкове облаштування спеціальних місць для водіїв з дітьми до 3 років;🔸 не менше 5% таких місць від усіх паркомісць (але мінімум одне);🔸 ширші, зручніші місця, ближчі до входів і позначені зрозумілою розміткою;🔸 спеціальний позначальний знак на авто, щоб уникнути зловживань;🔸 нормальний і безпечний під'їзд до таких місць.👶 Це ніби проста норма, але вона змінює дуже конкретну частину реальності.Батьки з малюками не повинні виконувати акробатичні трюки між бамперами.Не повинні ризикувати безпекою дитини тільки тому, що хтось поставив авто «так ближче».♿️ І тут напрошується порівняння.В Україні вже давно існують спеціальні місця для людей з інвалідністю.І ми чудово знаємо головну проблему: розмітка є, а дотримання — немає.Це перетворилося на окрему форму хамства, яка б’є по найбільш вразливих.⚖️ Саме тому логічно говорити не лише про нові місця для батьків, а й про наступний крок:оновлення та суттєве підвищення штрафів за порушення правил паркування.І для місць для людей з інвалідністю, і для нових місць для батьків з малюками.Бо без відповідальності будь-яка розмітка — просто фарба на асфальті.🏙 Водночас уся ця історія — важливий соціально-інфраструктурний жест поваги з боку держави. Але він не знімає головної проблеми: в Україні системно бракує парковок.📉 Причини різні — від хаотичного зростання міст до впливу цілого парковочно-кіоскового лобі. І принаймні частково цю ситуацію міг би вирішити мій спільно з колегами законопроєкт №10308, який мав би, так би мовити, забити осиновий кілок у серце цієї мафіозної моделі. Але, на жаль, він досі не винесений у зал парламенту Тож поки маємо одне: радіти за батьків з маленькими дітьми, які отримають свої соціальні паркувальні привілеї — і сподіватися, що наступний крок буде кроком до цивілізованого паркувального простору для всіх.

Є така стара приказка: мудрий вчиться на чужих помилках, розумний — на своїх, а дурень не вчиться взагалі. Відбудова України — це тест на те, до якої категорії ми належимо.👉 Саме тому на форумі в КНУБА ми говорили не про минулі практики і не про те, «як колись робили», а про нові стандарти, BIM, сучасне проєктування, науковий супровід і відповідальність за кожне технічне рішення. Бо відновлення країни — це не фіксація руйнувань, а створення системи, яка працює за правилами XXI століття.🤝 Форум зібрав науковців, проєктувальників, міжнародних експертів і представників державних інституцій. І головне, що звучало в залі: Україна не може дозволити собі відставати. Ми входимо в етап відбудови, де кожне рішення впливає не лише на комфорт, а й на безпеку, енергонезалежність, стійкість та витривалість країни.Особливо багато уваги було BIM-технологіям. У парламентському комітеті ми вже підготували законопроєкт про їх обов’язкове застосування в державних інфраструктурних об’єктах. Частина професійної спільноти досі вважає, що країна «не готова». Але доповіді КНУБА показали протилежне: сучасні цифрові моделі, стандарти, підходи та навчальні програми в Україні вже є і вони працюють. Відбудова сьогодні — це про складні рішення:🔹 відновлення енергетичної інфраструктури;🔹 нові водогони та мережі;🔹 сучасні матеріали й зелені стандарти;🔹 робота з ризиками та екологічними наслідками війни;🔹 заміновані території, екосистеми, ґрунти.Це виклики, з якими не впорається жоден підрядник без науки і проєктувальних інститутів. Саме тому науковий супровід має бути нормою, а не «побажанням».Особливо важливо посилити зв’язок між громадами, бізнесом і університетами. Громади стають центрами відновлення, бізнес готовий інвестувати, а держава вже планує публічні інвестиції на десять років уперед. Настав час, щоб поруч із цим з’явилися й центри експертизи — там, де працюють інженери, дослідники та аналітики.Що супер важливо Україна відновлюється в умовах, з якими світ практично не стикався: масштабні руйнування, мінування, екологічні ризики, змінений ландшафт, нові енергетичні загрози. Саме тому нам критично потрібні сучасні дані, GIS-рішення, моделювання, стандарти і наукова школа, яка здатна давати відповіді на нетипові виклики.Є ще один урок, який ми маємо засвоїти. Відбудова — це не «повернути, як було», а відмова від старих помилок і створення фундаменту іншої якості держави.Дякую колективу КНУБА, науковцям, студентам, міжнародним партнерам і всім учасникам форуму. Сьогоднішня дискусія дуже чітко показала: Україна готова не просто відбудовуватись, а оновлюватись.

У більшості країн бізнес планує наступний рік на основі загальноприйнятої економічної логіки: аналізують макроіндикатори, дивляться на ринкові тренди, оцінюють попит, вартість ресурсів і ризики. В Україні бізнес планує рік, виходячи з карти повітряних тривог і проєкту оборонного бюджету. «Бізнес-клімат» — фраза, яку до 2022 року повторювали майже як магічне заклинання перетворилась на чистий stress-test, що вимірює не комфорт, а здатність економіки працювати на межі.У такій реальності відбувся Chambers Day 2025 організований Торгово-промисловою палатою України — подія, де бізнес і держава звіряють так би мовити годинники. 📈 Бюджет 2026 року майже не відрізняється від попередніх воєнних років. Пріоритет той самий — Сили безпеки й оборони. Лише на грошове забезпечення військових закладено понад 1,7 трлн грн. Це податки, які сплачує український бізнес, працюючи під ракетами. І важлива річ, яку не можна замовчувати, зарплати наших військових фінансує не донорська допомога, а економіка всередині країни.💼 Тому бізнес сьогодні це не лише про ВВП і експорт. Це фактично ще одна гілка оборонного сектору. Якщо спрощено, cash flow компаній перетворюється на cash flow фронту. І те, наскільки передбачуваними будуть правила гри, визначає не тільки інвестиційний клімат, а й стійкість оборони.1️⃣ Окрема тема розмови це регуляторне середовище. У війні хаотичне регулювання занадто дороге, кожен зайвий підпис це втрачені тижні і зірвані контракти, а в нашому випадку ще життя. Тому курс на дерегуляцію і діджиталізацію це спосіб зменшити регуляторний шум. Там, де рішення ухвалює система, ризики падають, де чиновник, зростають.2️⃣ Другий великий блок це інфраструктура. Після кількохраундів оцінки збитків разом зі Світовим банком ми бачимо: житло, соціальні об’єкти, укриття, садочки, школи — це вже не «соціалка», а частина економічної стратегії. Коли жінка не може вийти на роботу, бо в садочку немає укриття, це одразу б’є по ринку праці, по продуктивності, по доходах сім’ї й по податкових надходженнях. На папері це виглядає як «часткова зайнятість», а в житті — як втрачені відсотки зростання.3️⃣ У фокусі наступного року прифронтові регіони. Для бізнесу це робота на межі, високі ризики і дорога логістика. У бюджеті 2026 є окремі інструменти підтримки, але важливо, щоб вони не перетворилися лише на дотації. Бізнесу потрібні стимули, щоб залишатися і заходити у ці території, а не виходити з них.4️⃣ Ще один ключовий вимір це людський капітал. Щонайменше чотири мільйони людей це ветерани та їхні родини. Якщо розглядати їх лише як соціальну категорію, ми програємо. Якщо як потенціал робочої сили і підприємництва, отримуємо іншу перспективу. Тому перенавчання і адаптація повинні стати частиною економічної політики.5️⃣ І, звичайно, доступ до фінансування. Високі ставки роблять проектне кредитування недосяжним для багатьох компаній. Програми на кшталт 5 7 9 працюють, але їх недостатньо, особливо для тих, хто постраждав від руйнувань. Якщо хочемо реального відновлення через приватні інвестиції, потрібно зменшувати вартість капіталу і давати бізнесу можливість ризикувати раціонально.

У Європейському Союзі колись могли сперечатися про стандарти огірків чи правила продажу сиру в маленьких містах. Це не насмішка, а показник рівня спокою, коли громади мають час розбиратися в нюансах добробуту. Українські громади живуть у зовсім іншій реальності. Тут питання не в огірках, а в тому, чи є світло після обстрілу, чи працює школа, чи повернеться бізнес на вулицю, де вчора впала ракета. ЄС обговорює дисбаланси розвитку, а Україна дисбаланси виживання.🇪🇺🇺🇦 У Києві відбувся Національний форум стійкості та доброго врядування, присвячений європейському курсу регіональної політики за підтримки European Union in Ukraine та UNDP Ukraine / ПРООН в Україні.💬 У своєму виступі я підкреслила, що різниця між політикою згуртованості ЄС та українською регіональною політикою не в оформленні документів, а в умовах, у яких живуть наші регіони. Європа має справу зі структурними дисбалансами. Українські громади працюють у ситуації, коли наслідки війни можуть за кілька днів змінити їхній бюджет, інфраструктуру та демографію. Тому ми не можемо механічно відтворювати європейські інструменти. Український підхід має враховувати прифронтові території, енергетичну вразливість і потребу у прозорій інфраструктурній відбудові.🏙 В Європі немає міста, яке жило без централізованої води, як Миколаїв. Немає мегаполісів, які переживають щоденні дронові удари, як Харків чи Суми. І немає громад, де щоденними завданнями стають тепло та автономні джерела енергії. Саме тому українські пріоритети лише зовні схожі на європейські. Європейський "підручник" хороший, але він створений для мирних систем, а ми працюємо в реальності, де “збалансований розвиток” означає підтримку громад, що втратили доходи, мережі та стабільність. Така сама різниця і в “зеленому переході”: ЄС говорить про клімат, Україна про збереження енергетики під ударами. У цифровому напрямі ми рухаємося швидше, оскільки прозорість стала необхідністю чесного відновлення.У межах виступу я виділила кілька ключових точок, без яких регіональна політика не буде ефективною:🔹 підтримка прифронтових громад як окремої категорії політики;🔹 енергонезалежність як складова регіональної стійкості;🔹 цифровий контроль і прозорість через DREAM;🔹 публічні інвестиції, спрямовані також на розвиток людського капіталу.📌 І головне, в Україні десятки стратегій розвитку, але вони існують паралельно. Це радше набір окремих маршрутів, а не єдина карта руху. Європейська політика працює як каркас, у який вписуються всі інші сфери. Нашим наступним кроком має бути саме синхронізація, щоб регіональна політика перестала існувати окремо від енергетичної, освітньої, цифрової чи інвестиційної. Без цього відбудова буде повільною, а дисбаланси лише поглиблюватимуться.

Сьогодні День захисту дітей. День, коли ми говоримо про те, що для кожної дитини найважливіші безпека, турбота і можливість рости в нормальних умовах.І саме тому важливо говорити й про те, що відбувається з дитячими садками в Україні.В Україні, щоб віддати дитину в садок, батькам часто потрібні не бажання, а суперсили.Черги, відсутність місць, укриття «в процесі», приватні групи за космічними цінами — усе це давно зробило догляд за дитиною випробуванням, якого не має бути.👩‍👧 Саме тому держава запускає єЯсла та єСадок — програми, які знімають щоденний тиск із батьків і допомагають поєднати роботу та догляд за дитиною.👉 Це про вибір для мами.👉 Про безпечні умови для дитини.👉 І про економіку, яка працює, коли працюють українці.Найкращий захист для дитини — це коли в сім’ї є підтримка, стабільність і можливість жити нормальним життям. Саме на це й націлені нові програми.🎥 У відео пояснюю, як держава підтримуватиме родини від вагітності до першого класу і чому це рішення важливе не тільки для сімей, а й для розвитку громад і ринку праці.

Ми, парламентарі, маємо усвідомлювати всю відповідальність, яка зараз лежить на законодавчій владі. Тому маємо давати не лише оцінки, а й пропонувати справедливі рішення. Навіть якщо ці рішення будуть дуже кардинальні і непопулярні.Завдання парламенту на сьогодні — зміцнювати антикорупційну інфраструктуру, максимально укріплювати збройні сили та реально допомагати країні і людям. Це головні пріорітети воєнного часу. В цьому контексті ще раз наголошу наскільки є небезпечною корупція. Тому її треба не просто знищувати, а й забезпечувати невідворотність суворого і справедливого покарання за скоєне. Для всіх без винятку. Саме тому разом з членами фракціі політичної партії «Слуга Народу» зареєстрували проєкт постанови ВРУ про звернення до урядів та компетентних органів іноземних держав із закликом сприяти у встановленні місцезнаходження, затриманні та екстрадиції осіб, які підозрюються у корупційних злочинах, а також у поверненні незаконно виведених активів. Цим документом ми від імені держави просимо допомоги у встановленні місцезнаходження усіх, хто втік. У затриманні та екстрадиції. У поверненні вкрадених мільйонів, які належать українському народу.Моя віра в те, що ми здолаємо всіх як зовнішніх так і внутрішніх ворогів залишається стійкою. Бо все ж, на моє переконання, мудрих і порядних людей в нашій країні більшість. Та ще раз наголошую: дуже багато на сьогодні залежить від моїх колег-парламентарів. Тому дуже і дуже сподіваюся, що кожен і кожна у цій історії будуть обирати не власні інтереси, а інтереси народу України.

Є документ, який визначає характер громади більше, ніж будь-яка стратегія чи бюджет.Це її Статут. Якщо він застарів, громада живе у минулому, навіть коли хоче рухатися в майбутнє.🏛Саме про це ми нещодавно говорили на презентації Методичних рекомендацій для оновлення статутів громад. Захід організували Міністерство розвитку громад та територій України, Міжнародний фонд «Відродження» та Український незалежний центр політичних досліджень.Це була розмова про те, як змінити не лише документи, а й культуру ухвалення рішень у громадах.🔍На децентралізацію часто дивляться крізь призму грошей і повноважень. Це важливо, але це лише оболонка.Ми дуже рідко ставимо головне запитання, а для кого ця реформа?Не для бюджетів, не для інституцій, а для людей.І сьогодні це прозвучало особливо гостро. Реформа не може вважатися завершеною, якщо мешканець не відчуває, що має реальний вплив у своїй громаді.📘Статут — це «конституція громади», інструкція, за якою працює щоденна демократія: 🔹участь мешканців, молоді, внутрішньо переміщених осіб; 🔹механізми звітності; 🔹відкритість рішень; 🔹передбачувані процедури. Якщо права людей — це фундамент, то статут — це креслення будинку, який має стояти міцно й служити всім без винятків.⚖️ Ми згадували й про непросту історію Закону України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування. Він довго готувався, довго вносився в залу, отримував зауваження, проходив складні узгодження. Але саме завдяки цьому сьогодні працює ефективно. У справжніх реформ завжди тернистий шлях. І тепер він нарешті дає громадам реальні механізми залучення. Молодь, ВПО, ті, хто раніше стояв «за порогом» місцевих процесів, отримують повноцінний голос. Не оминули й тему звітування. Звіти депутатів мають перестати бути ритуалом «для галочки». Це має бути чесний діалог про те, що вдалося, що ні, що потребує корекції. Коли зникає звітність, зникає й довіра, а з нею завмирає й сама реформа.🤝Вдячна всім, хто долучився до підготовки методичних рекомендацій та сьогоднішньої дискусії. Попереду велика робота, оновлення статутів у всіх громадах України. Але це той випадок, коли складність виправдана. Бо громада сильна не тим, що написано в її документах, а тим, як ці документи працюють для людей.

Компетентність та кадри — найбільший дефіцит в Україні, коли мова про проєкти відновлення.Саме вони визначають, що ми будуємо, і саме вони визначають, як це буде зроблено.🧩Новий європейський Баухаус, зелений курс, розумні міста, сучасні громадські простори, відбудова «краще, ніж було». За всіма цими словами мають стояти не тільки бюджети й плани, а й розуміння практичної реалізації — від першого ескізу до останнього акта виконаних робіт.🎓 Сьогодні долучилася до чергового етапу навчальної програми Інституту житла “Відновлення житлово-будівельної екосистеми України”, яка обʼєднала архітекторів, керівників відділів містобудування та архітектури, профільних фахівців громад Києва та області. Саме вони щодня ухвалюють рішення, які визначають, якими будуть наші міста й села через роки, і від їх планувальних рішень залежить якість простору, безпека людей та економіка територій.Важливо, щоб ці спеціалісти перетворювали відновлення на модернізацію всієї системи планування: від генеральних планів і комплексних планів просторового розвитку до детальних планів територій, від містобудівних умов та обмежень – до реальних будівельних майданчиків і готових кварталів.📘 Дякую Інституту житла за реалізацію навчань, що закривають наш найкритичніший дефіцит — компетентність.Бо саме вона визначає темп, якість і довіру до відбудови.Без професійних людей будь-яка стратегія лишається презентацією, а не результатом.

Моя хата з краю.Це вже давно не про Позняки й Осокорки.Серед висотної забудови, серед «джунглів міста», залишилися кілька старожилів, які свого часу не погодилися на вмовляння забудовників і не погоджуються й зараз передати свою землю під нові проєкти. Кілька таких форпостів можна ще знайти.Контраст цікавий: типові масиви зі своїми щоденними проблемами — паркінги, тіснота, шум, складна логістика, а поруч приватна власність, двір, зелень, своя атмосфера. І все це серед асфальту й бетону.З одного боку можна радіти: приватна власність, і ніхто не зміг, так би мовити, похитнути її. З іншого виникає риторичне питання: як ці дві умовні «цивілізації» уживаються поряд? А вони уживаються, але по-різному.Нещодавно один із «сільських» мешканців відкрив у своєму дворі платну парковку і, як стверджують журналісти, заробляє цілком нормальні гроші, паркуючи кілька десятків авто.Законність такої схеми сумнівна, але дефіцит паркомісць настільки великий, що двір перетворився на своєрідний «геополітичний» спірний регіон, за який сваряться частіше, ніж за політику.До слова, мій спільно з колегами законопроєкт №10308 щодо розміщення тимчасових споруд і майданчиків для паркування мав би поставити крапку в анархії МАФів і стихійних парковок. Але поки що він чекає розгляду в сесійній залі.Інші «міські» мешканці мають змогу просто з вікон своїх квартир спостерігати за мініфермою: кози, кури, кролики. Це створює дивний, майже «культурно-історичний» прошарок — ніби клаптик минулого, який заблукав у новому Києві.До речі, чинні Державні будівельні норми таке сусідство формально допускають, але з вимогою зберігати достатні відстані між будинками — щоб було світло, повітря й місце для пожежної техніки.Та на практиці часто виходить інакше: будують ближче, щільніше, «економніше». І тоді старі подвір’я опиняються в тіні нових секцій — буквально й метафорично.Київ повен таких контрастів.

Відбулось засідання Комітету з питань державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Розглянули кілька важливих блоків від Меморіалу Небесної Сотні до захисту критичної інфраструктури та деколонізації у грошовому обігу.1️⃣ Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції ГідностіПитання роками гальмувалося через технічні суперечності, юридичні колізії та нескінченні погодження. Комітет підтримав включення законопроєкту №14166 до порядку денного та рекомендував прийняти його у першому читанні за основу.Це крок до зняття перешкод, які не дозволяли завершити важливий для нашої історичної пам’яті проєкт. Окрема подяка колегам, які системно підтримували це питання та допомагали рухати його вперед, зокрема Ірині Верещук.2️⃣ Пішохідна доступність закладів дошкільної освітиІніціатива правильна та потрібна. Але законопроєкт №13609 потребує доопрацювання: частина положень потребує уточнення, окремі механізми — більш чіткого визначення, а норми мають бути узгоджені з чинним законодавством. Тому Комітет вирішив повернути документ на доопрацювання.Закон має бути ефективним, а не формальним.3️⃣ Захист об’єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного секторуЗаконопроєкт №14115 рекомендовано включити до порядку денного та підтримати в першому читанні. Йдеться про необхідність оперативних інженерно-технічних рішень і своєчасного захисту енергетичних об’єктів у воєнний час.Комітет визначив запобіжники:🔹 конкретизація об’єктів, на які поширюватиметься спрощення;🔹 захист природоохоронних і історико-культурних територій;🔹 виключення будь-яких «сірих зон» у використанні земель.Тобто «за», але лише з чітко прописаними межами.4️⃣ Деколонізація у сфері грошового обігуУкраїна одна з трьох країн, де дрібна монета досі називається «копійка». Дві інші — це держава-терорист та її пособник Білорусь.Комітет підтримав законопроєкт №14093, який повертає дрібній монеті назву «Шаг» що є автентичним українським слово, історично вкорінене, яке повертає нас до власної грошової традиції.Вдячна Андрію Пишному за участь у обговоренні і фахові пояснення як історичної, так і практичної частини питання. Зміна назви дрібної монети не потребуватиме додаткових витрат бюджету.