Спочатку преамбула…
В 2016 році, з бригади нам прислали одного офіцера на посаду начальника розвідки. Серйозний такий хлоп в телняшці, яка кагбе всім натякала на його десантне минуле. Плюс максимально тактикульне псевдо. Понтів було стільки, вистачило б на десятьох. Одного разу, він приїхав на позицію «Колізей» біля Павлополя, щоби… покошмарити сепарів. Бо сумно йому. Виставили агеес (станковий автоматичний гранатомет АГС-17) та висадили всього «равлика» кудись туди. В бік ворога. І десь там, через декілька секунд стало чутно «бах-бах… бах, бах, бах». Влучив, не влучив, та хз. Зате постріляв. Молодець. Красунчик. Налякав сепарів. Напевне.

Через декілька хвилин той офіцер із групою підтримки зібрав агеес та поїхав з позицій. А ось потім прилетіла відповідь. Пів ночі «Колізей» ретельно причосували мінометами. Дивом ніхто не постраждав. Вже в 2017 році, той же самий офіцер вирішив трішки повоювати нахрапом під Авдіївкою. Повоювати звісно ж вдалося. Правда щоби потім витягнути того вояку та пацанів які були із ним з суцільної дупи, треба було ой як напружитися… всім! Про це краще розповість Dmitro Herasymenko, який на той момент командував зведеним підрозділом нашої бригади в тому районі.
На війні мало бажання та натхнення постріляти. Важливо, (окрім пострілу), влучити. І ще важливіше, залишитися живим та зберегти особовий склад. Саме тому стільки часу на війні приділяється ретельному плануванню, ну якщо людина здатна хоч щось планувати.

А тепер… амбула! Львівська облрада звісно ж… «постріляла». Молодці. Красунчики. Влучили кудись? А, хз…? Ну теж варіант! Тоді чого «стріляли»? Може варто було трішки почекати? Що кажете? Захотілось? Мммммммм… Буває! Розумію. Тоді на тлі цього виникає просте питання, «А відповідь прилетіла лише їм, чи всій країні?»