#Час_питань_керівникуУ продуктовій компанії вже кілька місяців команда бачить, що новий продукт конкурента швидко забирає ринок. Клієнти почали частіше питати про функції, яких у компанії немає. Sales-команда приносить ті самі сигнали. Support теж бачить зростання скарг.Але на внутрішніх зустрічах усе звучить м’яко: “Є певні виклики”, “Потрібно покращити UX”, “Ринок трохи змінюється”. Ніхто прямо не каже: “Ми відстаємо”.Керівники ланки бояться виглядати панікерами. Топ-менеджмент не любить поганих новин і часто різко реагує на критику. Тому всі несуть нагору згладжену картинку. У підсумку компанія втрачає час, хоча сигнали були давно.Питання:1. Чому керівники можуть приховувати реальну картину навіть без прямої заборони?2. Як відрізнити “обережну комунікацію” від небезпечного замовчування?3. Який формат регулярної ескалації допоміг би виносити проблеми без драми й страху?P.S. Кейс на основі: Nokia — дослідники INSEAD описували, що страх серед топ- і середніх менеджерів призвів до інерції та замовчування проблем під час конкуренції зі смартфонами.