Де береться час на нові проєкти? Ніде. Його треба відвоювати у “пожеж”. Поки я йшов на роботу — народжувалась геніальна ідея. Але щойно заходив в офіс — мене атакували хронофаги.— Сергій, допоможи! — Шеф, а як тут? — А ти чув, що в бухгалтерії знов… І все. День з’їдений. Ідея — померла, навіть не встигнувши пожити. Найболючіше усвідомлення прийшло пізніше: я сам побудував систему, де без мене нічого не рухається. Чому? Бо це зручно. Ти герой-керівник: “я вирішу”, “я розрулю”, “я згадаю”. Махнув чарівною паличкою — і наче все знов працює. Але за це є ціна: у тебе не лишається часу ні на розвиток, ні на експерименти, ні на майбутнє. І от ключова думка: якщо я створив систему, яка з’їдає мій час — я можу створити іншу. У керівників, які проходять мій курс-практикум, зазвичай стається одна й та сама річ: вони систематизують процеси (свої та відділу) — і раптом з’являється повітря. Не “магія”. Просто інструменти. Наприклад, чіткий опис ролі та продукту ролі "змушує" підлеглих вирішувати більшість питань самостійно. Хочеш — підкажу, з чого почати, щоб керівник перестав бути "вузьким горлом"? Наступний потік стартує 7 лютого 2026, місць небагато (2 уже зайняті). Пиши в особисті — надішлю деталі. А що у тебе зараз з’їдає найбільше часу: люди, процеси чи “пожежі”?