Азарія молиться у печіКнига пророка Даниїла збирає давні спогади вигнанців у Вавилоні і ця молитва Азарії, який, перебуваючи «серед вогню», просить Господа втрутитися через своє милосердя, є відлунням багатьох молитов чоловіків і жінок, які перебувають у вигнанні, біженців і переселенців, «серед вогню» воєн. Він визнає трагічні наслідки відмови Ізраїлю від Бога: «Господи, ми стали менші від усіх народів, принижені ми нині по всій землі гріхів наших ради. Оце тепер нема у нас ні князя, ні вождя, ні пророка, ні всепалення, ні жертви, ні офіри, ні кадила, ні місця, де б приносити первоплоди». Можна сказати, що саме це відбувається з віруючими, коли вони відвертаються від Бога, коли припиняється пророцтво, коли згасають видіння, коли вони стають мирськими, коли слідують логіці прибутку, індивідуального інтересу. Але саме в цей трагічний момент історії з'являється молитва праведника, який молиться за всіх, за весь народ. У цій молитві переможений егоцентризм, навіть релігійний. Азарія молиться не за себе, а за народ. Це молитви за мир, за зцілення, за спасіння всіх. І віруючий знає, що він не молиться даремно, що його слова не розсіюються в порожньому небі. Його слова є вислухані Богом. Азарія знає, що його чують, і покладається не стільки на свої слова, скільки на вірність самого Бога: «Не відкидай же нас навіки імени твого ради, і не розривай завіту твого. Не забирай від нас милости твоєї». Це молитва, що народжується у вогні. Це вогонь любові, що палає в серці Азарії і наважується послати до неба свою молитву як всеспалення: «Так нехай буде перед тобою наша жертва нині, що хочемо тобі принести». Азарія стоїть перед нами як приклад віруючого, який не перестає благати Господа за братів, сестер, весь народ Божий і за всі народи.Слово Боже кожен день