СПЖ «Спілка православних журналістів»

Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 роківУ IV ст. Церква переживає радикальний перелом у своїй історії. Християнство стає державною релігією і починає виконувати державні, суспільні та інші не властиві їй функції. До Церкви формально приєднуються величезні маси людей, які зовсім не схильні були змінювати свій язичницький світогляд на християнський. Різко падає рівень катехізації і особистої аскези. Церква втягується в політику і геополітику.https://spzh.eu/ua/istorija-i-kulytrua/91619-praktika-prichastja-mirjan-jak-zminjuvalasja-za-2000-rokivВсе це сильно відбивається на формах народного благочестя. З'являється (у тому вигляді, який існує і в наші дні) культ святих і культ іконописних зображень. Змінюється і ставлення до Євхаристії. Відбувається дуже важливий зсув у релігійній свідомості: Євхаристія перестає бути «трапезою братства» і стає «священнодійством кліру». Сам клір віддаляється від мирян і до середньовіччя перетворюється на закриту касту, окремий клас суспільства. Духовенство продовжує причащатися за кожною Літургією, а миряни причащаються дедалі рідше. Уже в 506 р. помісний Собор в Агді рекомендував причащатися не рідше трьох разів на рік – на Різдво, Пасху і П'ятидесятницю.Змінюється погляд на Причастя. З джерела життя і духовних сил Причастя перетворюється на святе і страшне, до чого можна приступати тільки після тривалих аскетичних вправ, покаяння, посту, молитовних правил.Причастя – це вже не ліки від гріха, а нагорода за тимчасову (в період

Юристи просять допомогти мобілізованому священнику, який дезертирував з арміїАдвокатське бюро протоієрея Микити Чекмана звернулося до вірян з проханням допомогти кліриру Спасо-Преображенського собору Нікополя Криворізької єпархії УПЦ протоієрею Віталію Агафонову, який перебуває під вартою на гауптвахті за звинуваченням у дезертирстві.У листопаді минулого року отець Віталій був мобілізований до лав ЗСУ на посаду стрільця-снайпера. Однак нести таку службу священник не зміг.«Священницька совість отця Віталія не дозволила йому взяти до рук зброю, що змусило його залишити місце служби», – йдеться у зверненні адвокатів.Після затримання суд обрав як запобіжний захід заставу у розмірі 266 240 гривень. Адвокати підкреслюють, що це неординарне рішення. «Призначення застави за подібною статтею в умовах воєнного стану є вкрай рідкісним явищем», – зазначають у бюро, підкреслюючи, що необхідно такою можливістю скористатися і звільнити священника.Для сім'ї о. Віталія сума виявилася непосильною, тому адвокати звернулися до віруючих по допомогу. Вони вказують на системну проблему, з якою стикаються священнослужителі УПЦ.«Священнослужителі згідно з канонами Церкви не мають права брати до рук зброю, однак нині склалася ситуація, за якої священники Української Православної Церкви фактично позбавлені можливості бути військовими капеланами або отримати передбачену законом відстрочку від мобілізації», – підкреслюють юристи.Віруючих просять підтримати отця Віталія молитвою, пожертвуванням на заставу та поширенням інформації про його ситуацію.

З початку війни від обстрілів постраждали 395 храмів УПЦ – звітУ лютому 2026 року оприлюднено оновлену статистику пошкоджених релігійних споруд за час війни, згідно з якою з 24 лютого 2022 року по 24 лютого 2026 року в Україні зафіксовано не менше 742 випадків руйнування або пошкодження культових та духовних об'єктів. Найбільші втрати зазнала Українська Православна Церква – з початку повномасштабної війни від обстрілів постраждали 395 храмів УПЦ. Ці дані залишаються найбільш масштабними серед усіх конфесій, представлених у звіті.Істотної шкоди зазнали і протестантські громади – пошкоджено або знищено 194 молитовних доми. Крім того, зафіксовано руйнування 75 храмів ПЦУ.До статистики також включено 31 об'єкт Греко- та Римо-католицької церкви, 7 мечетей, 22 синагоги, 18 споруд інших релігійних громад, а також 11 духовних навчальних закладів. Загалом руйнування торкнулися представників різних конфесій, що свідчить про масштабні втрати релігійної інфраструктури країни.Автори ініціативи підкреслюють, що наведені цифри є мінімальними, оскільки проведення повноцінного моніторингу в прифронтових і тимчасово окупованих районах залишається ускладненим.

Торжество православ'я: чому за золотом риз часто ховається розчаруванняСьогодні ми святкуємо Торжество православ'я, а в житті бачимо зовсім іншу картину. Подивіться на фото або відео: скільки людей приходило в наші храми на початку 90-х і скільки приходить зараз? Хтось скаже, що причина у війні і тому подібному. Та ні, це не війна. Це – розчарування.На те є кілька причин. З одного боку, більшість людей у ті роки шукала в Церкві не Божого, а свого. Вони думали, що в храмах їм зараз почнуть видавати «еліксир спасіння», у них сама собою піде молитва, вдарить у голову благодать, а з серця потечуть ріки «води живої». Причому все це мало статися в прискореному, експрес-режимі. Але цього не сталося. А потім прийшли туга, нудьга і розчарування.Але є й інша причина, прямо протилежна. Вона полягає в тому, що, крім реанімації зовнішньої форми життя Церкви, люди тут більше нічого не знайшли. Навіть коли щиро шукали. Не знайшлося тих, хто зміг би взяти неофіта за руку і повести в глибину сердечного молитовного життя; хто б показав шлях до Царства Божого, яке «всередині вас є». А моралізаторські проповіді в стилі кота Леопольда («хлопці, давайте жити свято») або постійна «пилорама» гнівних викривань у стилі суворої класної керівниці швидко набридли. Хотілося чогось живого, справжнього.https://spzh.eu/ua/chelovek-i-cerkovy/91570-torzhestvo-pravoslavja-chomu-za-zolotom-riz-chasto-khovajetsja-rozcharuvannja

Глава лаврського заповідника: Вірю, що монахи УПЦ перейдуть у ПЦУ«Готується договір з Православною церквою України про перебування тут на постійній основі представників ПЦУ, - заявив Остапенко. - До цього вони вже фактично перебували тут, але це не було закріплено юридично. Були лише тимчасові договори. Сподіваюся, що це дозволить нам, як заповіднику, дієвіше взаємодіяти з громадою монастиря Православної церкви України на чолі з владикою Авраамієм. Вірю, що всі ченці, які є в УПЦ МП і розуміють свою відповідальність перед народом, будуть здійснювати свою місію у владики Авраамія».«Ми виходимо з того, що вже розірвано договір з монастирем УПЦ, тому ми поступово беремо під обслуговування всю територію Лаври», - заявив глава заповідника.Остапенко заявив, що зараз до чернечої громади УПЦ Києво-Печерської лаври входять 140 осіб.За його словами, в печерах Лаври досі працює комісія Мінкульту з перевірки мощей. Остапенко заявив, що її створили «після чуток про те, що нібито частину мощей незаконно кудись вивозять, у когось із святих не вистачає руки і т.д.».«Робота комісії вже закінчується. Думаю, що десь за три місяці повинні вже побачити чіткі та зрозумілі результати. Я ставлю завдання за перше півріччя 2026 забезпечити повноцінний якісний доступ до лаврських печер», - повідомив він.

Думенко: Монахи української лаври отримали контроль над Ближніми печерами24 лютого 2026 року, під час виступу глави ПЦУ Сергія Думенка в Хрестовоздвиженському храмі Лаври, він заявив, що його структура «взяла під свою повноправну опіку» Ближні печери.За його словами, ця подія свідчить про «звільнення Лаври від раніше накинутого на неї ярма "русского міра"». «Поступово і терпеливо, але впевнено ми рухаємося до повноцінного відновлення цього священного місця саме як духовного осередку Православної Української Церкви», – повідомив Сергій Петрович.Водночас він порівняв взяття під контроль Ближніх печер і храмів Нижньої лаври своєю структурою з «поверненням Церкви до своєї святині у 1988 році, в час святкування Тисячоліття Хрещення Руси-України». Того року в Україні ще діяв Український екзархат РПЦ. Як це поєднується з його риторикою, ніби Лавру тоді окупував русский мір, Думенко не уточнив.За його словами, він бачить символізм у тому, що передача ПЦУ печер відбулася в річницю вторгнення РФ в Україну.

Синод Румунської Церкви: Православ'я відкриває людині шлях до преображення26 лютого 2026 року Священний Синод Румунської Православної Церкви оприлюднив послання до Неділі Православ'я, в якому підкреслив, що саме Православ'я являє людині шлях до духовного преображення і розкриває справжню гідність особистості.У зверненні підкреслюється, що Церква «захищає і стверджує унікальну і вічну цінність кожної людини: дитини, старого, хворого, біженця, самотнього, відкинутого, тому що вони є образом Божим, і в найсмиренніших з них воістину сяє лик Христовий». Ієрархи зазначають: «Образи святих – це не просто спогад, а живе свідчення людської самореалізації, доказ того, що благодать може перетворити звичайне життя і піднести його до подоби Божої».Синод нагадує, що торжество Православ'я – це перемога істинної віри над помилками і відновлення шанування святих ікон. Ікона названа вікном у Царство Боже, свідченням того, що Бог став Людиною заради спасіння людей. «Православ'я – це не що інше, як освячена людська природа, явлена нам через Богочоловіка Ісуса Христа, вічного Сина Божого», – говориться в посланні.Особливий акцент зроблено на милосерді і вірності християнському покликанню. Ієрархи закликали вірних зберігати чистоту віри, зміцнювати сім'ї і виявляти любов до ближніх, нагадуючи слова Писання: «А хто має земні блага і бачить брата свого в потребі і закриває серце своє перед ним, як може перебувати в ньому любов Божа?» (1 Ін. 3:17).

Нардеп Мазурашу запропонував заснувати День Біблії в Україні24 лютого 2026 року народний депутат Георгій Мазурашу зареєстрував новий законопроєкт №15045, що передбачає запровадження в Україні пам'ятного Дня Біблії без встановлення вихідного дня.Згідно з документом, перелік святкових та пам'ятних дат пропонується доповнити ще однією датою – Днем Біблії, який буде відзначатися щорічно у встановленому законом порядку. У проєкті особливо підкреслюється культурна та духовна роль Священного Писання в житті суспільства.Георгій Мазурашу вже вносив до парламенту ініціативи, пов'язані з релігійною тематикою. Так, у жовтні 2025 року він запропонував внести зміни до закону «Про Національний банк України», за якими на українських банкнотах мав з'явитися напис «Ми віримо в Бога».Раніше депутат також реєстрував законопроєкти про запровадження Дня подяки без вихідного дня. Подібні ініціативи в різні роки обговорювалися й іншими народними обранцями, що відображає триваючу дискусію навколо ролі духовних і традиційних цінностей у законодавчій повістці країни.

У Софії Зеленський помолився з іудеями, мусульманами, католиками, ПЦУ та УГКЦ24 лютого 2026 року, в день четвертої річниці вторгнення Росії в Україну в Софійському соборі Києва відбулася екуменічна подія за участю ПЦУ, УГКЦ, РКЦ, іудеїв, мусульман і протестантів. На богослужіння приїхали лідери дев'яти європейських держав і керівництво Євросоюзу.Молитву відкрив керівник ПЦУ Сергій Думенко. Звертаючись до Бога, він попросив про перемогу і мир для України: «Даруй нам в ім'я Твоє перемогу і утверди справедливий мир. Пошли грізного вождя Твого небесного воїнства – Архистратига Михаїла – на допомогу нашим мужнім захисникам, щоб диявольські задуми агресора вони зруйнували».Потім слово взяв єпископ РКЦ Віталій Кривицький. Від УГКЦ молився Йосип Мілян. Євангельських християн представив пастор Анатолій Козачок, який молився про мудрість для українського керівництва: «Щоб усі рішення, які вони будуть приймати, ніяк не міг прорахувати ворог, і щоб усі їхні рішення, Господи, здійснили потужний ривок для розвитку нашої країни».Мусульманську громаду представив шейх Ахмед Тамім: «Дай, Боже, нам перемоги над ворогом заради Мухаммада, Ісуса і Мойсея». Іудейську громаду представив рабин Яків Дов Блайх, який прочитав 35-й псалом Давида.На молитві були присутні прем'єр-міністри Швеції Ульф Крістерссон, Норвегії Йонас Гар Стьоре, Данії Метте Фредеріксен, Ісландії Кріструн Фростадоттір, Естонії Крістен Міхал і Хорватії Андрей Пленкович, президент Фінляндії Александер Стубб, президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляйен, президент Європейської ради Антоніу Кошта, а також міністр національної оборони Литви Робертас Каунас.

У Мережі висміяли невігластво Міносвіти в церковній теміУ Мережі висміяли невігластво Міністерства освіти і науки у церковній темі. Співробітниця Інституту історії України при НАН Тетяна Євсєєва розкритикувала публікацію міністерства у Фейсбуці під назвою «Церковний рашизм, або церква як інструмент мовної уніфікації».У Міносвіти заявили, ніби «у 1620-х українські церковні книги наказували спалювати, а у 1690-х українську мову навіть витіснили з богослужіння». Також там заявили, що уніатський кардинал Йосип Сліпий (ХХ століття – Ред.) «заснував УКУ і повернув українській мові голос у церкві та світі».Історик нагадала чиновникам елементарні факти, які, судячи з усього, їм невідомі. Євсєєва вказала, що говорити про «церковний рашизм» у 1620-х роках абсурдно – Переяславський договір було підписано лише у 1654 році, дозвіл Вселенського патріарха поставляти Київського митрополита Москва отримала у 1686-му, а синодальна реформа Петра I відбулася взагалі у 1721 році.Євсєєва також нагадала, що Київська та Московська митрополії з 1458 по 1619 рік не підтримували ні письмового, ні євхаристійного спілкування – саме через московський ізоляціонізм. А згаданий Міносвіти указ царя Михайла Романова 1622 року про спалення «Учительного Євангелія» Кирила Транквіліона-Ставровецького, надрукованого в Україні, був суто внутрішньомосковською справою, яка не мала ні сили, ні будь-якого відношення до Речі Посполитої, у складі якої перебували руські воєводства.«Це просто іспанський стид – таку халтуру від імені МОНу поширювати», – резюмувала історик.Підтримали Євсєєву також коментатори під публікацією МОН у Фейсбуці, які різко розкритикували її зміст. «У православному богослужінні не використовували "українську мову" у сучасному сенсі. Мова богослужінь – церковнослов'янська, з різними регіональними редакціями», – написала Ольга Дичко.«Еммм.. вибачте, але хто це писав? І це від МОН йде в люди?», – написав Taras Tymo.