Клірик ПЦУ: Ті, хто в Україні навіть думає по-російськи, – чужинці
«Священник» ПЦУ Іван Рибарук, настоятель храму Різдва Богородиці в селі Криворівня Івано-Франківської області, заявив, що українці, які говорять і думають російською мовою, – «чужинці» на своїй землі. Такі думки його відвідали після молитви до Бога.

Свій висновок Рибарук побудував на розповіді про пункт видачі гуманітарної допомоги. Після початку повномасштабної війни пункт працював при музеї в Криворівні. За словами клірика ПЦУ, людина, яка роздавала допомогу, розділила всіх отримувачів на три категорії.

Перша категорія – ті, хто говорить українською і між собою, і з волонтером. Таких людей Рибарук назвав стриманими та ввічливими: вони беруть небагато, «їх ще треба вмовляти». Друга категорія – ті, хто між собою говорить російською, а з волонтером українською. Вони, за його словами, поводяться «нахабно»: вибирають і висувають претензії. Третя категорія – ті, хто «принципово» говорить російською з усіма. У них, стверджує клірик, «нахабство крайнє»: вони забирають по «шість джинсів, вісім сорочок» з позицією «ви нам винні».

Рибарук розповів, що розмірковував про це під час богослужіння і просив Бога «відкрити», в чому річ. Після спілкування з Богом він «почав розуміти», що ті, хто в Україні говорить по-російськи і думає російською, – «чужі» й «чужинці».

«Я говорю про те, що люди не хочуть цією мовою навіть думати, а це первинне. Якщо люди цією мовою навіть думати не хочуть, це чужинці нашої землі, для них наша земля чужа. І в момент небезпеки вони не намагатимуться врятувати свою землю, а просто згребуть усе й втечуть, як перекотиполе. На жаль, це правда, і я це ясно бачу», – заявив клірик ПЦУ.

Мову Рибарук назвав «першим знаком ідентичності». Він порівняв «закон мови» із законом всесвітнього тяжіння, який діє, «хочеш не хочеш». За його словами, в України є «чотири наріжні камені»: мова, віра, історична пам'ять і культурна традиція.

Відповідаючи на питання, коли закінчиться війна, клірик сказав: «Коли ми станемо українцями».