Рубрика Кубрика

Мікі 17 (2025): так це ж було вжереж. Пон Джун ХоПісля тріумфу з Паразитами (Оскари за фільм, режисуру і сценарій) і шестирічної паузи, нового проекту Пон Джун Хо чекали, як подяку в Овальному кабінеті. Хайп був додатково підігрітий тим, що прем’єра мала відбутись ще в 2024. Фільм був #1 по очікуванням на Letterboxd, де ті самі Паразити займають 9 місце серед усіх фільмів в історії. Цікаво, що в першій десятці аж 6 азіатських фільмів (в двадцятці – половина). Бо в IMDb, наприклад, перші три такі (Сім самураїв, Віднесені привидами та Паразити) займають 22, 31 і 34 сходинки відповідно. Кількість цифр в попередньому абзаці – відсилка до назви фільму.Скажу одразу, що ці очікування не зовсім справдились. Але це не дивно. Бо мені здається, що у режисера теж є клон. Пон 1 знімає витончені та унікальні картини в Південній Кореї, а Пон 2 робить просто якісні і подібні між собою стрічки в Штатах. Ніби Голлівуд для нього – це гральна кімната, де набір іграшок не міняється. Бо хуртовинний сеттінг і пост-апокаліптичний вайб Снігобура і вигадана тваринка з Окчі знаходять свою трансформацію і в Мікі 17. Як і обов’язкова квота на азіатських акторів. Хоча характерною рисою кар’єри обох Понів, як на мене, є сатира. І тут вона досягає такої вершини, що аж не дивись вгору. Марк Руффало також вирішив розвинути свій фарс-потенціал, який він відкрив у Бідолашних створіннях.Загалом, концепт фільму чудовий і має міцний розвиток. Кінематограф із свого початку і до сьогодні намагається відповісти на питання, де межа між штучним інтелектом і людиною. Тут же піднімається питання прав клонів і у своїх роздумах він пішов значно далі Місяця (2009). Перша половина фільму летіла на потенційні 10 з 10. Та потім все зійшло на пси, а точніше на космічні щипавки. І ми отримали Аватара-танцюючого-з-Покахонтас – типова історія колонізаторства білими людьми. Причому з дуже довгою сценою кульмінації, в якій розв’язка була відома із самого початку. Така зміна жанру на півдорозі викликає дисонанс. Це відчуття траплялось ще кілька разів, але вже з позначкою плюс. Наприклад, лірична анімешна музика тут часто йде в контрапункт з відеорядом і цей злам дає цікаві емоції. Також я був здивований, що бюджет фільму 118 лямів, бо попри очевидні CGI моменти, у мене було враження, що все по максимуму вирішувалось практичними ефектами. А це завжди вселяє душу в будь-яку стрічку.Я не знаю нашо, але у фільмі є кадр, де око з волоссям доброї мами-щипавки повторює око з волоссям привида дівчинки з японського Дзвінка. Я думаю, іноді Пон Джун Хо просто з нас стібеться. А може і не іноді.11 Мікі з 17.#шопокіно

Компаньон (2025): від екс-махіни до екс-дівчини одна кнопкаНе дивіться трейлери. Вони або спойлерять, або ошукують, але ніколи не покращать враження від самого фільму. Іноді вони бувають кращими за сам фільм. Бо вони створені лише аби продати його. І зазвичай монтуються тими, хто і до фільму відношення не мав. 30 січня в прокат виходить Компаньон від дебютанта Дрю Генкока, який до цього писав в основному комедійні шоу (наприклад, вже майже забутий серіал Blue Mountain State (2010-11). Це фільм від продюсерів Варвара, і воно видно – це кіно теж йде в синтез горрору та чорної комедії. Але якщо там це поєднання, як на мене, вийшло вкрай грубим, то тут воно виглядає органічно. До того ж, додаються нові фарби-жанри – на перший план виходить слешер у сай-фай обгортці. По суті це одна велика серія Чорного дзеркала, і мені дивно, що подібне кіно виходить тільки тепер, бо: 1. ШІ актуальний, як ніколи. 2. Джордан Піл вже давно показав, як робити комедійні жахастики. В чому проблема? Слешерам теж потрібен переформат, Крик не до скону зніматимуть (хоча). Подібна ревізія сталася в Тіла, тіла, тіла (2022), але там інтерес тримав жанр whodunit, тут же такої інтриги нема. Хоча твістів достатньо і вони не висмоктані з роялю в кущах.В головній Софі Тетчер, яку ми щойно бачили в Єретику. Та на відміну від того фільму, тут ми не лише маємо моцний концепт, а і гідний розвиток з притомною кінцівкою. А акторка продовжує себе цементувати в жахах. Але має на те право, хоча вже видно, що її ігровий потенціал виходить за рамки цього жанру.На іншому боці дисплею Джек Квейд, який в свою чергу після сором’язливого хлопака, виришів гнути антагоністичну лінію. Взагалі, мені найбільше сподобалось, що всього рік тому його батько не поважав жінок у Субстанції, а тепер і яблуко доводить, що впало недалеко. Вони навіть обоє кажуть дівчатам посміхатись. Мета-прикол.Снобськи зітхати мене змусили лише ті моменти, що стосуються вигаданих технологій у фільмі. Але з цим нічого не зробиш. Як Нолан, який створив свій власний тессеракт в Інтерстелларі, де міг робити, що хоче, так і творцям девайсів з майбутнього/альтернативної реальності ти не зможеш довести хибну логіку її роботи.Хтось скаже, що це чергове феміністичне кіно. Чуваки. Поки на екрані аб’юзери з пісюнами (часто відверто менше середнього розміру) будуть отримувати по заслузі від скривджених дівчат – я буду на це дивитись із катарсисом. 7 оновлень з 10...#шопокіно

“Боб Ділан: Цілковитий незнайомець” (2025): не камінь, що котитьсяЗавтра в прокат виходить новий фільм Джеймса Менголда, який знімав дуже різні фільмі, але завжди хороші. І цей не став виключенням. Хоча музичних байопіків останнім часом вийшло багацько і жодного видатного серед них не було, цей заслуговує на вашу увагу як мінімум центральною фігурою. Бо до масштаба особистості Ділана серед музичних артистів може дотягнутись хіба що Девід Бові. Саме тому, я вкрай раджу ще подивитись док “Немає шляху назад” (2005) від Мартіна Скорсезе та ігровий “Мене там немає” (2007) Тодда Гейнса, де Ділана грають шість топових акторів.“Цілковитий незнайомець” же охоплює лише ранній період 1961-1965 років: від приїзда Боббі в Нью-Йорк, де всього за пару років 20-річного хлопця охрестили “голосом покоління” і до його революційного переходу від традиційного фолку до електронного звучання.Важливо відмітити, що покази у нас будуть лише з субтитрами і це неймовірно чудово – бо лише в оригіналі ви можете повністю насолодитися акторською майстерністю і особливо виконанням Тімоті Шаламе, який взірцево опанував вокал легендарного співака. А пісень у фільмі вдосталь, і ви зможете осягнути геніальність кожної з них, навіть якщо почуєте їх вперше. Всі музичні номери у фільмі записувались наживо на майданчику. До Шаламе я завжди ставився скептично, але після цієї ролі знімаю перед ним свої рейбени. Він сам визнає, що тепер найбільше в кар’єрі він пишається саме цим перфомансом. Але й усі інші виконавці доводять, що заслуговують тут бути. Едвард Нортон грає співака Піта Сігера, який тоді був флагманом фолку, і робить це настільки майстерно, що вже 4 номінація на Оскар у нього в кишені. Він завжди вмів співати і грати на гітарі, але тут робить це так вогняно, як ніколи раніше, ще й навчився лабати на банджо самого Піта Сігера. Бойд Холдбрук втілює ще одного культового музиканта, Джонні Кеша, хоча до глибин баритону того не дотягує. Зате Моніка Барбаро співає ніби медовими сотами замість слів настільки солодкий голос втіленою нею Джоан Баез. Ель Фаннінг дістається здавалось би невигідна і трохи пасивна роль подружки Ділана, але грає вона її блискуче і останнє слово лишається таки за її персонажкою. Також хочу відзначити Дена Фоглера, кожна секунда хронометражу якого в образі менеджера Альберта Гроссмана – це чисте золото кумедності.Фільм, без сумніву, зроблено з любов’ю до автора і це відчувається в кожній створеній деталі, яка потрапляє в кадр: від предметів інтер’єру до 45 тисяч людей масовки на концерті. Це працює завдяки гармонії усієї команди: художників-постановників, костюмерів і оператору, який створив таку теплу картинку, яка нагадує безтурботне дитинство. В якій фестиваль в Нью-Порті відчувається, як літній табір, в якому я був і куди я хочу повернутись. Сам 83-річний Боб Ділан виступив виконавчим продюсером стрічки, але він не показує свою юну тімоті-версію янголом з плоті і крові. Це загублений пацан, в джунглях волосся якого мільйон питань і жодної відповіді. Так, його поезія дійсно божественна і вона сама ллється на папір, але при цьому він не знаходить слів з тими, кого любить.Неможливо осягнути весь геній цієї людини, і фільм лише веде нас по вершині цього скуйовдженого айсберга. Та він і не котиться каменем, аби охопити все, а навпаки – бере за руку, зупиняє і дає можливість насолодитись магією, на яку спроможна лише музика. Особливо, якщо це музика Боба Ділана.Оцінка: гуляє з вітром#шопокіно

Вийшов тизер "A Complete Unknown" з Тімоті Шаламе та Едвардом НортономВірю, що фільм про Боба Ділана перерве серію посередніх музичних байопіків ("Рапсодія", "Рокетмен", "Елвіс", "Емі Вайнгауз").Бо режисер Джеймс Менголд (2 номінації) вже робив "Walk the Line" про Джонні Кеша, та й в нього просто нема поганих фільмів.Потужний каст теж зробить свою справу. Схоже, Шаламе майстерно впорався з вокальним викликом. Нортон, ясно, розвалить, головне аби вистачило хронометражу для номінації. Хоча хоч Едвард і фанатіє від Ділана, як і я, думаю на мізерний екранний час він би і не погодився. Цьому доказ другий рядок в титрах. Він грає Піта Сігера, культового кантрі-співака, який разом з Вуді Гатрі надихнули Боба Ділана на пісні протесту.Ель Фаннінг і Нік Офферман теж борщу не зіпсують. Цікаво, що Бойд Голбрук із "Наркос" (на якого я трохи схожий (хотілося б вірити), зіграє Джонні Кеша.Сценарист Джей Кокс – 2 номінації ("Епоха невинності", "Банди Нью-Йорка"), оператор Фідон Папамайкл – 2 номінації ("Небраска", "Суд на чиказькою сімкою").Сам Боб Ділан у свої 83 роки виступає виконавчим продюсером. Легенда.Все це робить фільм міцним претендентом в нагородному сезоні. І, звісно, найочікуванішим на цьому каналі.Прем'єра в грудні.