Пресконференція Ґаспа перед «Дженоа», частина 2

Як уникнути ризику психологічного удару після такого результату, якщо цей ризик існує? Чи це лише наше припущення, чи така небезпека справді є?

«Вона існує, адже позавчора ввечері психологічний удар справді був, імовірно, за рахунку 3:2. Навіть не ймовірно, а безсумнівно.

Над цим потрібно працювати, і це обов’язково потрібно виправляти. Насамперед тому, що ця команда не повинна відчувати, ніби вона зобов’язана неодмінно виграти Лігу чемпіонів, скудетто чи ще бозна-що. Ця команда повинна просто показувати свою гру. І крапка.

Навіть якщо трапляється епізод, у якому ти пропускаєш гол, не можна морально занепадати. Я називаю це саме так, адже психологічно ти почуваєшся розгубленим і думаєш: «Я міг виграти, а тепер уже не виграю». На мою думку, найважливіше завжди те, як команда грає, як вона протистоїть таким суперникам.

Ми знаємо, що матчі вирішуються в останні хвилини. Але ми вирішували їх на свою користь у Пармі, проти «Аталанти», тоді як проти «Інтера», «Ювентуса» чи мадридського «Реала», імовірно, самі постраждали від цього. Очевидно, що справа не у фізичному спаді, а в силі характеру.

У такі моменти ми можемо виправляти ситуацію завдяки організації гри, яка за рахунку 3:2 зруйнувалася, а також завдяки рішучій реакції. Імовірно, саме цієї реакції нам у певний момент позавчора ввечері дещо забракло.

На щастя, ми відразу граємо наступний матч, хоча й маємо чимало кадрових втрат. Ми зустрінемося з командою, яка, можливо, не має таких зірок, проти яких ми грали позавчора, але яка, безумовно, краще організована й уміє перекривати, захищати та заповнювати простір. Тому на нас чекає складність зовсім іншого характеру.

Незалежно від того, хто грає, хто не грає і кого нам бракує, нам потрібен сильний склад. Нам потрібні футболісти, які відчувають власну силу, коли виходять на поле. Адже з таким календарем ми не зможемо постійно грати одним складом, тими самими футболістами й обходитися без замін.

Заміни необхідні, адже в неділю проти «Комо» ми цілий тайм грали вдесятьох. Цілком природно, що хтось підходить до кінцівки втомленим, особливо коли доводиться опікати Діоманде, потім Вінісіуса, а згодом на поле виходить Ендрік. Це нормально, коли зустрічаєшся з такими командами.

Ми також обов’язково повинні розширювати коло футболістів, яких використовуємо. Ті, хто гратиме завтра, можливо, Кастро, Мора чи хтось інший, повинні набути такої самої впевненості та сили, адже в турнірах бере участь увесь склад, уся команда.

А команда складається не з одинадцяти футболістів. І сьогодні вже навіть не з п’ятнадцяти чи шістнадцяти. У нашому випадку команда повинна налічувати щонайменше двадцять гравців. Це мінімум для нас.

Коли граєш у таких турнірах і береш участь у Лізі чемпіонів, дедалі більше, на жаль чи на щастя, навіть не знаю, потрібен розширений склад. Це видно й на прикладі інших команд. Адже трапляються травми, дискваліфікації. Бувають травми на місяць, а бувають на тиждень, але за цей час ти встигаєш зіграти три матчі.

Для нас завтрашній матч стане третім за сім днів, а у вівторок буде четвертий за десять днів. Ось як змінився футбол. Тому ми або пристосовуємося, або страждаємо.

Але, повертаючись до того, які відповіді я отримав від команди, хочу дивитися й на хороші речі, а не лише на те, як ми пропускали після кутових. Поговорімо й про це, підвищімо трохи загальний рівень усіх наших футболістів.

Ми повинні розвивати молодих гравців, які в нас є і яким, можливо, завтра доведеться тим чи іншим способом принести нам перемогу над «Дженоа». Зрозуміло, що це буде зовсім не легкий матч. Навпаки. Навіть якби ми мали повний склад, гра була б складною.

Єдине, що мене трохи непокоїть напередодні завтрашнього матчу, це те, що в нас справді дуже мало можливостей для замін. Тому в деяких лініях нам, можливо, доведеться провести всі дев’яносто хвилин навіть із кимось із молодіжної команди, хто може дебютувати».

🔽🔽🔽

@Roma1927UA